Головна » Матеріал для завантаження » ДОВІДНИК ВЧИТЕЛЯ » Методичний порадник

Педагогічна рада з питання "Мотивація - рушійна сила у навчанні та вихованні учнів школи І ступеня"
22.02.2017, 08:19 І.Д.Ягупа, заступник директора
з навчально-виховної роботи
КУ Сумська загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів №27

Педагогічна рада школи І ступеня з питання:
«Мотивація – рушійна сила у навчанні та вихованні учнів
школи І ступеня»

План проведення педради
Основне питання педагогічнї ради:
«Мотивація – рушійна сила у навчанні та вихованні учнів
школи І ступеня» (виступ заступника директора з НВР)

Питання, які розглядаються:

1. Підвищення рівня зацікавленості та мотивації навчання молодших школярів через використання ігрових завдань та інтерактивних технологій на уроках англійської мови.
2. Нетрадиційні форми організації навчально-виховного процесу як один із факторів розвитку мотивації навчання у початковій школі.
3. Створення на уроках у початковій школі ситуацій захопленості навчальним матеріалом засобами ІКТ.
4. Роль домашніх завдань у формуванні в учнів інтересу до навчання.
5. Мотивування до здоров'язбереження як основа профілактики захворювань.
6. Способи створення в учнів позитивного ставлення до фізичного розвитку.
7. Психологічні проблеми мотивації навчальної діяльності учнів.

Виступ заступника директора з НВР

Мотивація – рушійна сила у навчанні та вихованні учнів
школи І ступеня

«Мистецтво викладання є ніщо інше,
як мистецтво збуджувати цікавість юних душ,
а потім задовольняти її».
Великий французький письменник
Анатоль Франс
В основу оновлення системи освіти в Україні сьогодні покладено цінності індивідуального розвитку особистості. Конструювання змісту початкової освіти на принципах інтеграції, посилення його виховного, розвивального і практичного спрямування породжує велику потребу у нових підходах до організації навчально-виховного процесу, спонукає вчителів до пошуку продуктивних педагогічних технологій, вибору оптимальних моделей педагогічної взаємодії, що забезпечують здатність молодших школярів до самопізнання, формування позитивного ставлення до себе і навколишнього середовища, розвиток творчих здібностей, засвоєння духовних цінностей, утвердження гуманізму в міжособистісних стосунках. Чинне місце серед факторів, що визначають продуктивність педагогічного процесу, посідає таке змістовне, результативно діюче й емоційно насичене особистісне утворення, як пізнавальна мотивація.
Найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів.
У книзі «Серце віддаю дітям» В.О. Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: «Не забувайте, що ґрунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, ‒ у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це ‒ бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей ґрунт, без нього немає школи».
Дослідження структури діяльності людини незмінно підкреслюють необхідність наявності в ній компоненту мотивації. Будь-яка діяльність протікає більш ефективно і дасть якісні результати, якщо при цьому у особистості є сильні, яскраві, глибокі мотиви, викликаючи бажання діяти активно, з повним відданням сил, переборювати неминучі скрути, несприятливі умови і інші обставини, наполегливо просуваючись до наміченої мети. Роль мотивації в будь-якій діяльності влучно характеризує народна мудрість: «Можна привести коня до води, та не можна примусити його пити».
Кожен учитель хоче, щоб його вихованці добре навчалися, з бажанням ходили до школи. У цьому зацікавлені і батьки. Але часом доводиться чути: «не хоче вчитися», «міг би добре займатися, але бажання немає». У таких випадках ми зустрічаємося з тим, що в учня відсутній інтерес до навчання, усвідомленість потреби в знаннях. Висококваліфікований педагог не зупиниться на констатації подібного факту, а обов'язково з’ясує причини небажання учня вчитися, визначить, які аспекти мотиваційної сфери у нього не сформовані і які психолого-педагогічні засоби впливу він зможе використати, щоб сформувати у учня мотивацію до навчально-пізнавальної діяльності.
Що ж таке мотив? Мотив (від латинського moveo ‒ рухати) є формою прояву потреби людини. Це ‒ спонукання до діяльності, відповідь на те, заради чого вона відбувається. Як учень працює, що його цікавить, значною мірою визначають мотиви. Вони спрямовують, організовують пізнання, надають йому особистісного значення.
Для організації ефективної роботи з формування мотивації вчителю важливо уявляти загальні тенденції вікового розвитку школяра у певному класі; знати, з якими мотивами приходить дитина до школи, яка мотивація може і повинна в неї скластися до закінчення початкової школи. Хоча мотивація і пов'язана з віковими особливостями дитини, та все ж не вік як стадія дозрівання визначає мотиви, а характер діяльності та система взаємодій з іншими людьми у цьому віці.
Мотиви, які безпосередньо не пов'язані з діяльністю, але впливають на її успішність, є зовнішніми. До них, наприклад, можна зарахувати позитивне ставлення дітей до школи, допитливість, довіру до вчителя, готовність прийняти його цілі, прагнення бути дорослим, мати шкільні речі. Внутрішні мотиви безпосередньо пов'язані із самим процесом учіння та його результатами. Внутрішня мотивація учіння в молодших школярів нестійка, їх цікавить переважно результат. Вольові зусилля до подолання інтелектуальних труднощів, наполегливість у досягненні навчальної мети молодші учні виявляють залежно від ситуації: цікаві завдання, змагальність, підтримка дорослих, ровесників тощо. Мотиви учіння в кожної дитини глибоко особистісні й індивідуальні. Зовнішня поведінка учня, його ставлення до школи, товаришів ‒ це все «вершки» від багатьох корінців, які живлять бажання дитини вчитися, долати труднощі.
У малюків, які вступають до школи, разючі відмінності в підготовці: хтось почав читати ще в 5 років, для когось книжка ‒ то лише іграшка; один нетерпляче чекає першого вересня, а інший нагадує злякане пташеня, що потрапило в пастку. Як же орієнтуватися в цій різноманітності? Вдумливий учитель використовує безвідмовні інструменти ‒ уміння спостерігати, створювати ситуації, що потребують саморегуляції поведінки дитини, спонукають до висловлювань, виявлення своїх почуттів.
Потреба стати школярем спостерігається майже у всіх дітей наприкінці дошкільного віку. У сім’ї, у дитячих садках у дітей формується певна настанова на шкільне навчання. Зрозуміло, що найменших учнів здебільшого приваблюють зовнішні аспекти шкільного життя: учнівський реквізит, шкільна форма, перерви та ін. Першокласники ще не усвідомлюють конкретно, для чого їм потрібно вчитися. Для них ясно одне ‒ всі діти їхнього віку і старші вчаться, тому й вони повинні ходити до школи. Однак, сам факт вступу до школи підносить дитину на новий щабель в її житті. Все це відіграє значну роль у формуванні позитивного ставлення до навчальної діяльності і є джерелом соціальних мотивів учіння.
На наступному етапі розвитку мотиваційної сфери школярів приваблює дійовий бік навчання: їм подобається виконувати завдання вчителя, читати, писати, лічити, чути оцінні судження. Інтерес до самого процесу навчання у дітей формується швидко: як тільки учень одержить перші реальні результати своєї праці. Радість першокласника при цьому іноді не має меж. Один хлопчик вперше правильно написав складну букву, так зрадів, що нахилився над зошитом і почав її цілувати, доки не розмазав плоди свого труда.
Тільки після виникнення інтересу до результатів своєї навчальної праці формується третій вид інтересу ‒ інтерес до змісту навчальної діяльності, потреба оволодівати знаннями. Для дітей поступово розкривається змістовний бік учіння, виявляється інтерес до змісту навчальних предметів, до читання літератури з певної тематики. Навчання перетворюється на засіб пізнання дійсності. Водночас виявляється прагнення до виконання складніших завдань, робити самостійні висновки, аналізувати факти в доступних формах. Виникають інтелектуальні почуття: радість від успіху в пізнанні нового, задоволення від розумового напруження, які при вмілому керівництві і відповідних методах навчання стають стійкими мотивами учіння.
Вищесказане підтверджують результати анкетування, проведеного серед учнів 3-4-х класів.
На запитання «Чи завжди охоче ти йдеш до школи?» 69% учнів відповіли, що ідуть до школи з радістю. У 31% учнів буває по різному. Показово, що відповідь «Краще залишуся вдома» має нульовий результат.
На запитання «Чи подобається тобі, коли відміняють які-небудь уроки?» 51% учнів – не подобається, у 38% буває по різному і тільки 11% така ситуація до вподоби.
Подібними є відповіді на запитання «Чи хотів би ти, щоб не задавали домашніх завдань?». 53% учнів хотіли б, щоб домашні завдання були обов’язковими. 18 % - хотіли б, щоб домашніх завдань не задавали ніколи і 29% дітей не знають своїх бажань стосовно цього запитання.
56% учнів 3-4-х класів проявляють пізнавальний інтерес до навчальної діяльності. 15% молодших школярів за добрі результати у навчанні очікують схвалення від учителя і батьків. 28% дітей навчаються заради оцінок.
Серед учнів 3-4-х класів було проведено опитування щодо ставлення до навчальних предметів (опитувальник за методикою С. Левченко). Молодшим школярам пропонувалось позначити предмети, які вони вивчають з інтересом, до яких ставляться байдуже. Результати опитування свідчать про те, що з інтересом діти вивчають образотворче мистецтво, трудове навчання, фізичну культуру, літературне читання, математику, інформатику, природознавство. Байдуже ставляться до розвитку продуктивного мислення, основ здоров’я. Не люблять вивчати англійську мову, українську мову, музичне мистецтво, зарубіжну літературу.
Як свідчить опитування, однією із самих «проблемних» навчальних дисциплін у початковій школі виявилась англійська мова. Це лише підтверджує тезу про несформованість вольових зусиль молодших школярів до подолання труднощів у навчанні.
Навчання учнів полімотивоване, тобто дитина має різні мотиви, які залежать від ситуації, проте серед них є один визначальний ‒ це пізнавальний інтерес. Головне завдання вчителя початкової школи щодо формування мотиваційної сфери полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися.
Рівень розвитку мотивації до навчальної діяльності психологи вважають одним із основних показників адаптованості дитини до умов навчання та запорукою майбутніх успіхів. У листопаді 2016 року соціально-психологічною службою за участю вчителів 1-х класів у рамках підготовки до психолого-педагогічного консиліуму «Адаптація учнів перших класів до умов навчання в школі» вивчалися психологічні особливості навчання першокласників, у тому числі досліджувалися й мотиваційні процеси.
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що у 1-х класах немає учнів зі слабкою підготовкою до школи, негативним ставленням до навчання, яке потребує від них значних вольових та розумових зусиль
Однак прислухайтесь до думки В.О. Сухомлинського, який говорив, що «... немає ... дітей, які б не хотіли вчитися із самого початку учіння. Невміння трудитися породжує небажання, небажання ‒ лінь. Кожна нова ланка у цьому ланцюгу пороків стає міцнішою і розірвати його все важче. Головний засіб упередження цих пороків, ‒ на думку класика, ‒ навчити вихованців самостійно трудитися у молодшому віці».
Наш сучасник, також знаний фахівець початкової освіти, О. Я. Савченко наголошує, що «живильні сили для всього дерева учіння йдуть насамперед від почуттів маленького школяра, від того, як його зустрічає школа і перший учитель». Тому розвиток правильної мотиваційної спрямованості має супроводжуватися впливом на емоційне ставлення школярів до навчання.
Відвідані уроки у 1-х класах показали усвідомленість учителів у тому, що зацікавити, привернути ще нестійку увагу найменших школярів можуть тільки ті форми та методи роботи, які викликають інтерес.
Тому на уроках у 1-х класах домінуючою є ігрова діяльність. До прикладу назву урок природознавства у 1 класі з теми «Тіла живої природи - організми, їх ознаки». Учитель (ПІБ) проводить його у формі рольової гри: в сюжетну лінію уроку вводить пізнавальні завдання від постійних помічників ‒ віртуальних героїв ‒ Сонечка-семикрапочки, Сойки-синьокрилки та ін. Ігрова ситуація стала найкращим початком уроку навчання грамоти (читання) у 1 класі. За допомогою іграшок учитель (ПІБ) залучає першокласників до вивчення нової букви. У професійному арсеналі вчителя 1 класу (ПІБ) є достатньо ігрових прийомів, які допомагають виховати в учнів свідому поведінку, позитивне ставлення до навчання, відповідальність. Здійснюючи диференційований підхід до навчання вчитель (ПІБ) спонукає учнів до отримання нових знань.
Кожен урок вчителів, проведений за принципами особистісно-орієнтованого навчання, не залишить байдужим жодного учня, сколихне його уяву, активізує мислення, спонукатиме до активності, сприятиме уникненню «мотиваційного вакууму» і, з рештою, наблизить до бажаного результату.
Розгорнута навчальна діяльність молодших школярів неможлива без активної взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Використання елементів інтерактивного навчання позитивно впливає на формування пізнавальної мотивації учнів, дає змогу покращити результативність і якість навчання. Більшість учителів початкової школи у системі застосовують парні та групові форми роботи, які значно розширюють можливості співпраці, дають широке поле для пошуку, припущень, обговорення, створюють атмосферу творчості. Так, на уроці природознавства у 2 класі з теми «Осінні зміни в житті риб і комах», який учитель (ПІБ) проводить у формі уявної подорожі до водойми, діти в парах відновлюють деформовані прислів'я, пояснюють їх зміст. На уроці математики у 2 класі учителя (ПІБ), працюючи в парах, другокласники виконують практичну роботу по розпізнаванню геометричних фігур, здійснюють необхідні вимірювання, порівнюють, за допомогою учителя формулюють висновки про властивості квадрата. Сучасними підходами до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів вирізняються уроки (ПІБ). Групову роботу на уроках учитель використовує для формування предметних компетентностей учнів.
Щоб на уроці виникло співробітництво, діти мають усвідомлювати мету навчальної діяльності. Лише тоді її зміст набуває для них особистісного значення. Прийом залучення учнів до визначення мети і плану уроку вдало застосовує (ПІБ). Урок математики, проведений нею, характеризують пропедевтична спрямованість, висока динамічність, проблемність. Удосконалюючи практичні навички числових виразів, нерівностей, учитель формує понятійне математичне мислення учнів, вчить їх користуватися схемами-опорами, пам’ятками для виконання конкретних практичних чи розумових дій. Творчий підхід до мотивації навчальної діяльності учнів проявляє учитель 4 класу (ПІБ): зоровий план уроку вона подає у вигляді кубиків з умовними позначеннями кожного його етапу. Упродовж уроку вчитель звертає увагу учнів на виконання плану, мотивуючи дітей на наступні дії та щоразу повертаючи кубики протилежною стороною, на якій наприкінці уроку з'являється напис «Молодці!».
Цікавими з точки зору стимулювання різних форм пізнавальної активності є уроки учителів (ПІБ), побудовані на міжпредметних зв'язках. Вдале включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів сприяє глибшому сприйманню та осмисленню учнями головної теми, інформаційному збагаченню молодших школярів.
Основою розвитку пізнавальної самостійності та творчих здібностей учнів початкової школи є набуття ними досвіду пошукової діяльності. Учитель 3 класу (ПІБ) залучає учнів до виконання пізнавальних самостійних завдань. Результатом такої роботи стають оформлені при допомозі батьків стіннівки, «книжечки-малютки».
Значний вплив для створення сприятливого емоційного фону уроку має педагогічна оцінка. Щоб сформувати зацікавлене ставлення учнів до пізнання, треба спиратися не лише на почуття обов'язку, волю, оцінку-бал, які у цьому віці є ще слабким регулятором пізнання і поведінки, а й на природну допитливість, емоційність, на почуття дитини, її самооцінку, роль у колективі. Навчальні досягнення учнів 1-х та 2-х класів протягом навчального року оцінюються вербально. Поряд з різними формами схвалення ‒ похвалою, заохоченням, підбадьорюванням, учителі використовують систему ігрового оцінювання.
Контрольно-оцінювальна діяльність учителя ‒ обов'язковий засіб взаємозворотнього зв'язку в навчальному процесі, вона завжди привертає пильну увагу дітей і батьків. Результати навчання учнів стають сигналом для самооцінювання вчителем своєї праці, пошуку способів корекції й допомоги дітям, а керівнику школи і батькам дають уявлення про професіоналізм учителя.
Щоб сформувати активну і відповідальну позицію учня як суб'єкта навчально-виховного процесу, учителю важливо пам'ятати, що високий навчальний результат досягається не за будь-яку ціну, а поєднується з розвитком пізнавальних можливостей і потреб дитини, щоб виконавча діяльність підпорядковувалася творчій. Для цього необхідно:
• дотримуватись режимних моментів організації навчально-виховного процесу (своєчасно проводити хвилинки відпочинку, не порушувати встановленої тривалості уроків, не допускати перевантаження учнів домашніми завданнями на вихідні дні);
• мотивувати навчальну активність через динамічні виставки дитячих робіт із будь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, щоденники, творчі роботи);
• цілеспрямовано розвивати сенсорну чутливість, рухову і просторову координацію, м'язи рук, добрий окомір, уміння співпрацювати в колективі, здатність до саморегуляції;
• посилити комунікативну, практичну спрямованість уроків; ширше використовувати життєвий досвід учнів;
• здійснювати навчання в контексті виховного процесу;
• продовжувати просвітницьку роботу серед батьківської громадськості щодо впровадження Державного стандарту початкової загальної освіти; проводити тематичні батьківські збори; активніше запрошувати батьків до «батьківської парти».
Для формування повноцінної мотивації учіння молодших школярів необхідно забезпечити комплекс дидактичних умов, серед яких: утвердження гуманного ставлення до всіх учнів, ставлення до дитини як до особистості; створення сприятливого навчально-розвивального середовища; збагачення змісту навчання особистісно зорієнтованим, емоціогенним матеріалом; формування прагнення до самопізнання, самооцінювання своїх можливостей; використання різних способів педагогічної підтримки, моделювання ситуацій, коли вона особливо потрібна дітям. Реалізація кожної з цих умов потребує тривалої узгодженої роботи вчителя, вихователя, батьків. Насамперед варто відмовитися від спокуси все пояснювати зовнішнім впливом й сподіватися на швидкі зміни. Мотивація не може бути негайним наслідком ізольованого використання навіть дуже ефективного засобу (скажімо, дидактичної гри чи безбального оцінювання). Треба долати шаблон у педагогічному мисленні ‒ зводити складне до простого та поспішних висновків, як от: не вивчив учень вірша ‒ лінивий, ніяк не запам'ятає правила ‒ не хоче вчитися, не виконує швидко вказівок учителя ‒ впертий. Бажання вчителя «розкласти все по поличках» ‒ поділити учнів на гарних і поганих ‒ обмежує його пошуки найточніших і найгуманніших засобів впливу на дитину. Для підтримки пізнавального мотиву надзвичайно важливо стимулювати емоції, інтелектуальні почуття й вольові зусилля, потужним джерелом яких є емоційність навчального змісту, його розвивальний потенціал. Пізнавальний інтерес виникає й зміцнюється в ситуації пошуку нових знань, інтелектуального напруження, самостійної діяльності. Якщо ж перед учнями ставляться готові цілі, а знання тільки повідомляються й закріплюються, активність згортається, інтерес згасає.
Отже, основне ‒ виховувати й розвивати в дітей бажання вчитися на власних успіхах, а не невдачах, адже успішний учень з оптимізмом береться за виконання нової й складної справи, він не боїться помилитися. Викладання є мистецтво, а не ремесло – у цьому суть учительської справи. Перепробувати десятки методів і вибрати свій, переглянути десятки підручників і не додержуватися жодного з них неухильно – це єдиний можливий спосіб живого викладання. Саме такий підхід рекомендується застосовувати в роботі, щоб уникнути штампів, стереотипів, повторів та одноманітності в навчанні.
22.02.2017, 08:19 --------------------------

Категория: Методичний порадник | Добавил: IrinaSumy Просмотров: 1861 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:



Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 14
Гостей: 14
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ
perzinskaj
Україна. Кривий Ріг