Головна » Матеріал для завантаження » КЛАСНОМУ КЕРІВНИКОВІ » КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

Досвід роботи
(129.2 Kb) ] 21.10.2015, 23:16 ВІДДІЛ ОСВІТИ ЛАНОВЕЦЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ
ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

вчителя початкових класів
К НВК « Краснолуцька ЗОШ І ст.- дитячий садок »

Сидорук Людмили Василівни



Я щоранку заходжу в клас.
На дитячих обличчях – усміх.
Що я варта, діти, без вас?
Ви – натхнення моє, мій успіх.

За плечима сивіють роки,
Але й досвід прийшов з літами,
Що я варта без вас, малюки?
Я в безмежнім боргу перед вами.

Щоб любові вогонь не згас,
Щоб віддать дітям серце і душу,
Я щоранку заходжу в клас.
Я – учитель, я вчити мушу.
(сл. Т.Г. Рузинська)
Я не люблю слово «педагог», тому що у мене одразу виникає асоціація – кандидат наук, людина, яка працює тільки з теорією. І з гордістю можу сказати: я – вчителька. І пишаюся цим. Кожен, хто любить свою професію, вважає її найцікавішою, найпривабливішою, найкращою, найшляхетнішою у всьому світі. Чимало є професій на землі, і всі вони – потрібні. Необхідно варити сталь, вирощувати врожай, лагодити взуття, лікувати хворих. І цілком ймовірно, що всі вони (і лікар, і кухар, і вихователь, і водій, і токар, і журналіст....) вважають, що їх професія не тільки найкраща, а й найскладніша, найвідповідальніша. А я переконана: немає у світі професії найважливішої і найвиснажливішої, найрадіснішої і найнеобхіднішої людям, ніж наша вчительська. Адже бути вчителем – це природна якість. Недаремно, кажуть: вчителем не стають, а народжуються. Що дає мені натхнення щодня з радістю йти на роботу, до школи? Що дає сили не опускати руки у випадку професійних невдач, а вірити, сподіватися і любити обраний шлях? Мабуть, це все ж таки підтримка і спілкування – з нашими маленькими учнями (які нас постійно вчать), з колегами. Учителя впізнаєш одразу. Напевне, ви і самі неодноразово в цьому пересвідчувалися, коли випадкові попутники безпомилково «вгадували» нашу професійну приналежність. Безперечно, щось є «таке» в поставі, рухах, голосі.... проте найсуттєвіше і найвиразніше проявляється згодом. На мою думку, учитель вирізняється не лише особливим сприйняттям професійних і життєвих ситуацій як навчальних, готовністю вчитися будь – коли і будь – де, а й щасливим умінням отримувати радість учнівства (задоволення від процесу навчання). І, мабуть, справжнє виховання полягає у тому, щоб поділитися цією радістю з учнями, об’єднавши зусилля у спільній праці – пізнанні.
На мою думку, мета сучасної школи полягає в тому, щоб виховувати дитину, яка
вміє самостійно та творчо працювати і жити.
Цього досягти значно складніше, ніж навчити читати, писати та лічити, розв’язувати задачі, доводити теореми, запам’ятовувати сюжети творів, дати історичних подій тощо. Недаремно вчені та педагоги-практики, надаючи важливого значення початковій освіті школяра на рівні початкової школи, підкреслювали, що саме початкова освіта, її зміст є фундаментом для здобуття знань в основній і старшій школі. І це, на перший погляд, саме так. Але якщо брати до уваги особливості фізичного, психологічного, розумового розвитку дитини в дошкільному віці, то ніхто не стане сперечатися, що основні знання, вміння, практичні навички до життя в навколишньому світі дитина здобуває саме у віці від народження до 6 – 7 років, а впродовж усього життя поповнює їх лише на 20-30%.
Чому саме тема про ігрові технології мене зацікавила більше, ніж інші? Тому що нові знання, з будь - якого предмету, завжди формуються на попередньо вироблених опорних уміннях, знаннях, навичках. Починаючи з 1 класу, привчаю дітей і до інноваційних технологій, розвиваю їх пізнавальну активність, впевненість у своїх знаннях і вміннях. Методичне правильне використовування різноманітних методів, форм і прийомів на різних уроках забезпечує єдність дидактичної, розвивальної і виховної мети уроку.
Плідними виявились у роботі такі види діяльності :
• універсальні інтелектуальні ігри ;
• лінгвістичні казки ;
• майстерня ;
• інтегровані завдання і уроки ;
• мовленнєві ігри ;
• інтерактивні методи тощо.
Результативність такого методичного підходу полягає у тому, що дітям подобаються все нове і цікаве. Саме одноманітність проведення уроків, не дає можливості дітям розкрити себе повністю, зупиняє розвиток творчого потенціалу навчання.
Трішки про майстерню. Майстерня - одна з форм організації творчої діяльності учнів початкових класів на уроках математики. На мій погляд, результат сучасного навчання залежить не тільки від посібників, якими користується школа, а й насамперед від вчителя, його особистості, професіоналізму, методів навчання, тієї атмосфери, яка панує в класі, взаємин між вчителями та учнями.
Від вчителя залежить його місце, роль на уроці, а також функції учня, його діяльність. Зараз, на мою думку, треба відійти від напрямку організації навчання лише через індивідуальні форми роботи учня. Завдання педагога – вимагати активного спілкування між однокласниками, створювати умови співпраці для творчості вчителя й учня.
На будь- якому уроці я даю знання, а також формую вміння. Цього вимагають від нас, вчителів, і тому ми вимагаємо це від дітей. Звідси і мета навчання – формувати знання, вміння і навички. Головне дати учням можливість спілкуватись на уроці між собою та з учителем нерівних, дати можливість самостійно будувати процес пізнання.
Геніальний математик Еверест Галуа казав, що наука – це творіння людського розуму, яка спрямована не стільки до знань, скільки до пізнання, до пошуку, а не для відшукання істини.
Недаремно моя тема самоосвіти націлена на розширення думок дитини, на створення на уроці атмосфери вільної для творчості, на зміну традиційної ролі вчителя та учня : перший – вчить, другий – навчається.
Майстерня – це новий засіб організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Вона складається з ряду завдань, які націлюють роботу учнів у потрібне джерело, але в кожному завданні учні абсолютно незалежні. Вони кожного разу повинні здійснювати вибір дослідження, засоби для досягнення мети, темп роботи. Майстерня починається з актуалізації знань кожного учня, потім ці знання збагачуються знаннями сусіда по парті. На наступному етапі знання коригуються у розмові з іншою, і тільки після цього точка зору групи оголошується класу. У цю мить знання ще раз коригуються в результаті зіставлення своєї позиції з позицією інших груп.
Під час проведення майстерні в класі вже панує не вчитель, а майстер. Майстер – для учня. Проводячи майстерню, майстер не тільки передає знання, він намагається задіяти розум, думки дитини, зробити його активним. Майстер непомітно керує діяльністю груп. Саме його стан викликає у дитини відчуття спокою, віру в свої сили, в успіх. Насамперед майстерня збагачує учнів фактами, інформацією, мета якої – створювати питання. Вся робота учасників майстерні зосереджена на вільному творчому мисленні : від здивування, захоплення крізь несвідоме – до інтуїції та від неї – до творчості, але при цьому повинен бути простір розуму, серцю, уявленню.
При першому проведенні майстерні у мене не все вийшло, так як я планувала. Дітям було цікаво обговорювати один з одним питання, але вони не доходили разом однієї точки зору. Майже кожен мав свою відповідь. Але так було вперше. Згодом діти порозуміли одне одного. З цього можна зробити такий висновок : майстерні – дуже цікаві, але вони потребують дуже великої та копіткої праці. Кожна майстерня повинна допомагати будувати певний ланцюжок знань. Звичайно він повинен бути складений з послідовних, логічно обґрунтованих тверджень, істин.
На мою думку вся ця діяльність допомагає формувати у дітей якість знань : гнучкість, оперативність, просторовість, увагу, пам’ять. Вчитель повинен при цьому пам’ятати, що :увага для молодших школярів дуже необхідна у навчальній діяльності. Для її розвитку слід використовувати картинки, таблиці, схеми тощо;діти легко запам’ятовують незрозуміле та заучують навчальний матеріал дослівно.
Зараз також є таке навчання як коопероване. Основні елементи: позитивна взаємозалежність, особиста відповідальність, особистісна взаємодія ( обличчям до обличчя ), соціальні навички, груповий процес. Види поділяються на прості і складніші.
Прості види: думай – працюй у парі – ділися; скажи і переключися; круглий стіл – навчання разом; триступеневі інтерв’ю; кути, картинки, що складаються; внутрішнє (зовнішнє ) коло.
Складніші види: графіті; команди – ігри – турніри; тести; групові дослідження.
На мій погляд, саме кооперативне навчання краще починати практикувати з 2 класу. Зі свого досвіду підтверджу, що дітям подобається працювати над однією темою маленькими групами, командні ігри і турніри на будь-якому уроці, починаючи з математики, рідної мови, читання, малювання, фізичної культури тощо.
Трішки теорії про інтерактивне навчання.
Соціальні перетворення в українському суспільстві докорінно змінили орієнтації у галузі освіти. Нова освітня філософія визначила головну стратегію педагогічної діяльності: спрямування навчально - виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.
Розв’язання цих актуальних проблем можливо лише на основі широкого запровадження нових педагогічних технологій, спрямованих на всебічний розвиток дитини.
Також одними з основних методичних інновацій є інтерактивні методи навчання. Слово « інтерактив» прийшло до нас із англійської мови «іnteract». «Іnter» - це взаємний , «act» - діяти. Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня. Мета інтерактивного навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.
Я хочу навести деякі переваги цього методу :
- у роботі задіяні всі діти класу;
- учні вчаться працювати у групі ( команді );
- формується доброзичливе ставлення до опонента;
- кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
- створюється « ситуація успіху»;
- за короткий час опановується багато нового матеріалу;
- формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблем тощо.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використовування рольових ігор і спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.
Які саме вправи з інтерактивного навчання можна використовувати на уроках:

• аналогії;
• обговорення;
• мале групове відтворення;
• сімейні історії;
• колективна взаємодія;
• уяви предмети;
• важкі ситуації;
• вузлики;
• стратегії невеликих груп;
• ігри для перегляду змісту ( ризик, вибух );
• мозковий штурм;
• банани;
• божевільні ідеї;
• хвилина мого життя;
• іменні жетони;
• рольова гра;
• дебати ;
• криголами ;
• склади квітку ;
• друзі про мене ;
• асоціативний кущ ;
• мозаїка ;
• коло знань ;
• мовленнєві ігри ;
• дискусія ;
• інформаційний пропуск ;





Як казав Л. Виготський що характерною рисою дитячої творчості є синкретизм – органічне поєднання різних видів мистецтв в одній художній дії. Виходячи з цього положення видатного психолога, неважко усвідомити актуальність та необхідність інтегрованого навчання школярів. Причому найбільше уваги, на мій погляд, потрібно приділяти створенню системи інтегрованих уроків математики, рідної мови, навколишнього середовища, читання тощо.
Один із напрямків методичного оновлення уроків у початкових класах - проведення їх на основі інтеграції навчального матеріалу з кількох предметів, об'єднаних навколо однієї теми. Цей підхід сприяє інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань.
Інтеграція (від лат. іпtеgеr - повний, цілісний) шкільного змісту може бути повною або частковою. Деякі методисти схильні вважати, що інтеграція - зовсім не нове явище у вітчизняній початковій школі, адже ще К-Д. Ушинському шляхом інтеграції письма і читання вдалося створити синтетичний метод навчання грамоти.
Інтеграція лежала і в основі комплексних програм, які складались у 20-х роках. Побудовані на основі широкої міжпредметної інтеграції, вони, на жаль, виявилися непродуктивними для навчання і розвитку учнів, бо не давали їм систематичних, ґрунтовних знань і вмінь.
Блискучим прикладом проведення інтегрованих уроків був досвід В.О.Сухомлинського, Його «уроки мислення в природі», які він про-водив у Павлиській школі для б-річних учнів. Це, на наш погляд, -інтеграція основних видів пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення) з метою навчання, виховання і розвитку дітей 6 – 7 років. У наш час ідея інтеграції змісту і форм навчання приваблює багатьох учених і вчителів-практиків.
Цікаво, що характерною рисою початкової школи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Так, читання, письмо, усне мовлення об'єднані в мистецтво мовлення; відомості з історії, географії, громадянства - у суспільствознавство; відомості з фізики, хімії, біології, астрономії - у природознавство. Методичне проведення інтегрованих уроків потребує дуже високого професіоналізму й ерудиції вчителів.
Учителі початкової школи можуть проводити уроки за інтегрованими програмами з таких предметів: ознайомлення з навколишнім ( або «Людина і світ»), художня праця, музика і рух. Крім того, в деяких школах у регіональному або шкільному компоненті введено інтегровані уроки з народознавства, валеології, українознавства, розвитку творчих здібностей, етики, художньої культури.
Чим відрізняються уроки інтегрованого змісту від використання міжпредметних зв'язків? На наш погляд, це - різні дидактичні поняття. Міжпредметні зв'язки передбачають включення в урок запитань і завдань з матеріалу інших предметів, що мають допоміжне значення для вивчення його теми. Це - окремі короткочасні моменти уроків, які сприяють глиб-шому сприйманню та осмисленню якогось конкретного поняття. Особливість його в тому, що тут поєднуються блоки знань з різних предметів, підпорядковані одній темі. Тому дуже важливо чітко визначити головну мету даного інтегрованого уроку, те, як він сприятиме цілісності навчання, формуванню знань на якісно новому рівні. Вважаємо, що метою інтегрованих уроків є створення передумов для різнобічного розгляду учнями певного об'єкта, поняття, явища, формування системного мислення, збудження уяви, позитивного емоційного ставлення до пізнання.
Аналіз діючих програм для 4-річної школи і вивчення досвіду практиків розкривають широкі можливості для інтеграції навчального матеріалу з багатьох предметів. Наведу лише основні зв'язки між предметами і курсами для проведення інтегрованих уроків.
В 1 класі вдало поєднуються такі дисципліни як:
Навчання грамоти з природознавством, музикою, образотворчим мистецтвом.
Математика з природознавством, трудовим навчанням, образотворчим мистецтвом, основами здоров’я .
В 2 класі :
Українська мова з читанням, образотворчим мистецтвом, природознавством, музикою.
Математика з природознавством, трудовим навчанням, образотворчим мистецтвом, основами здоров’я, фізичною культурою .
Музика і читання, образотворче мистецтво, природознавство, фізична культура.
В 3 та 4 класах:
Українське читання і українська мова, образотворче мистецтво, природознавство, музика, народознавство, етика, валеологія.
Малювання і музика, розвиток мовлення, читання, трудове навчання.
Математика і природознавство, народознавство, трудове навчання, валеологія.
Як бачимо, можливості для інтеграції навчального змісту, а згодом і проведення інтегрованих уроків, досить широкі. Що ж до їх кількості, то тут, гадаємо, однозначної відповіді бути не може. Все залежить від уміння вчителя синтезувати матеріали, справді органічно пов’язані між собою, і провести інтегрований урок перетворення дітей враженнями, щоб він підпорядкувався головній меті, а не був безладною мозаїкою окремих картин. Тому бажано заздалегідь, хоча б на півріччя, проаналізувати календарне планування, зіставити матеріал різних предметів, визначити теми, близькі за змістом або метою використання. Адже до проведення інтегрованих уроків готуватися треба не лише вчителеві, а й учням.
З певністю я можу стверджувати те, що саме в 1 класі вчитель закладає основи інтересу до української мови, математики, читання і всебічного розвитку дитини взагалі. І якщо цього не зробити, то дитина, а в майбутньому – доросла людина, назавжди залишиться глухою, байдужою до рідного слова;буде жити без радощів пізнання і відкриття чогось нового і невідомого у всесвіті. Зі свого досвіду, можу твердо стверджувати що процес навчання – не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активної участі в цьому процесі.
Підтримати інтерес до навчання дозволяє інтеграція уроків. Останнім часом такий урок, як інтегрований, набуває популярності в сучасній школі. Я цілком свідомо та обґрунтовано використовую на практиці інтеграцію, бо саме такий тип уроку сприяє всебічному розвитку учнівської особистості в процесі формування передбачених програмою знань, умінь та навичок, і водночас – вихованню в учнів людських чеснот, бажання творити, вміння помічати красу довкілля. Крім того, навчальний матеріал завдяки інтеграції на уроці сприйматиметься маленькими школярами легше, бо їхня зацікавленість не зникає через стомленість, адже у разі інтеграції тип діяльності учнів постійно змінюється. Отже, ефективність навчання зростає. Але дуже часто не можна проводити інтегровані уроки, так як дітям потрібен час для дослідницької роботи ( пошук та опрацювання матеріалів за завданням учителя ). Водночас інтегровані уроки не повинні розривати мовної теми, вони мають іти після вивчення того чи іншого розділу. Усі інтегровані уроки можна поділити на три тематичні групи : « Я – у світі природи», « Я – у світі культури», « Я – серед людей». Вони конкретизуються в темах вираження власного «Я ».
Коли дитина стає школярем, як і перед кожним вчителем початкових класів, так і перед батьками гостро постає питання: „Як же краще розвивати її здібності, як правильно готувати до сприйняття досить складного навчального матеріалу?”. Дуже часто батьки, вихователі та вчителі впевнені, що важливо навчити дитину читати, писати, рахувати і ніяких проблем з навчанням не буде. Але інколи трапляється таке, що дитина, яка вміє читати, лічити та писати, прийшовши до школи, поступово знижує свою успішність. Що ж сталося? Виявляється, вона не вміє ні думати самостійно, ні міркувати, ні аналізувати, ні порівнювати предмети та явища, у неї недостатньо розвинуті увага і пам’ять, зорове і слухове сприйняття. Мету програми можна сформулювати так: розвинути за допомогою цікавих завдань пізнавальні здібності, навчити самостійно думати, порівнювати, міркувати. Недаремно вчені та педагоги – практики підкреслюють, що початкова освіта, її зміст є фундаментом для накопичення знань у процесі навчання. Звідси роблю власний висновок: знання з будь – якого предмета завжди формуються на попередньо вироблених уміннях, знаннях, навичках.
Використовуючи інноваційні технології з першого класу, ми розвиваємо пізнавальну активність, впевненість дітей у своїх знаннях і вміннях. Методично правильне використання у цьому курсі різноманітних методів, форм і прийомів забезпечує єдність триєдиної мети: дидактичну, розвивальну і виховну. Результативність такого підходу полягає в тому, що дітям подобається все нове і цікаве. Саме одноманітність у проведенні уроків не дає можливості дітям розкрити себе повністю, зупиняє розвиток творчого потенціалу.
На нашу думку, впровадження цього курсу передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Діти вчаться бути демократичними, спілкуватися з однолітками, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.
Слід пам’ятати, що розумовий розвиток дитини – це не тільки отримання певної суми знань, але й творчий підхід до процесу пізнання довкілля, розвиток пам’яті, мислення, уяви та оволодіння певними засобами, прийомами для цього. Лише тоді дитина навчиться самостійно засвоювати знання, стане розумною, творчо мислячою людиною. В основі діяльності на уроках з логіки повинна бути гра. У грі легше засвоюються знання, вміння, навички, за допомогою ігрової ситуації легше привернути увагу учня, він краще запам’ятовує матеріал. І тому практично всі завдання в цій програмі носять ігровий характер.
 У віці, коли інтенсивно розвивається мова дитини, збагачується активний та пасивний словник, формується культура мовлення, дуже важливо, щоб молодші школярі, виконуючи завдання, училися розмірковувати, пояснювати, чому вони роблять саме так.
Найголовніше, на мій погляд, - домогтися повного злиття різних видів діяльності, їх узгодженості, аби викликати та підтримувати творчу реакцію дитини, активізувати її пізнавальні можливості, досягти органічного поєднання логіко – понятійного та емоційно – образного компонентів у процесі пізнання. Перспективність цього методичного підходу полягає передусім у тому, що він дає змогу нівелювати слабкі сторони предметної системи навчання, подолати розрізненість, фрагментарність у сприйнятті довкілля та явищ.
Моя мета – не дати дитині втратити інтерес до навчання! Підходити до уроків творчо, використовувати знання та життєвий досвід дитини, не забувайти, що навчання – новий, складний для першокласника процес, і деякі труднощі цілком природні.
Пам’ятайте:
 усі діти мають різний рівень розвитку мислення, пам’яті, уваги, мовлення і ми зобов’язані якомога вище підняти цей рівень;
 увага для молодших школярів дуже необхідна у процесі навчання, для її розвитку слід використовувати технічні засоби навчання та різноманітні наочні посібники;
 інколи дітям легше запам’ятати досить складний матеріал, ніж елементарні речі.
Найголовніше, на мій погляд, - домогтися повного злиття різних видів діяльності, їх узгодженості, аби викликати та підтримувати творчу реакцію дитини, активізувати її пізнавальні можливості, досягти органічного поєднання логіко-понятійного та емоційно-образного компонентів у процесі пізнання. Перспективність цього методичного підходу полягає передусім у тому, що він дає змогу нівелювати слабкі сторони предметної системи навчання, подолати розрізненість, фрагментарність у сприйманні довкілля та явищ.
Через інтеграцію, як слушно зауважує С. Гончаренко, успішно здійснюється особистісно – зорієнтований підхід до навчання, оскільки учень сам у змозі обирати « опорні» знання з різних предметів з максимальною орієнтацією на суб’єктивний досвід, набутий під впливом як попереднього навчання, так і широкої взаємодії з довкіллям.
(129.2 Kb) ] 21.10.2015, 23:16 --------------------------

Категория: КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ | Добавил: sydoruk75 Просмотров: 1676 | Загрузок: 422 | Рейтинг: 2.0/1
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:



Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 12
Гостей: 12
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ
oksanakrokos9557
Україна. Кривий Ріг