Головна » Матеріал для завантаження » КЛАСНОМУ КЕРІВНИКОВІ » КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ

Уклін тобі, Тарасе, низько-низько…
11.02.2016, 18:23 Уклін тобі, Тарасе, низько-низько…

Музика
Ведуча 1.
Сіяйте, зорі, пливіть оркестри,
Вінок безсмертя сплітайте, сестри,
Поета славить країна дужа,
Дівочий голос і голос мужа.
В грудях народу — у кожній жилці,
В гаях народних — у кожній гілці.
Ведуча 2.
У кожній хвильці твого Дніпра
Цвіте твій голос і не вмира.
Твій голос повнить пшеничний колос,
Бо те, за що ми жили й боролись, —
Твій сон щасливий, зоря твоя —
Велика вільна вкраїнська сім'я.
Сценка
(мати несе свічку у руках, ставить на стіл перед іконою, поряд з нею хлопчик сідає хлопчик, розмовляють)
Тарас. Матусю,а правда,що небо на залізних стовпах держиться?
Мати. Так, мій синочку, правда, Тарасику(сідає, хлопчик - поруч).
Тарас. А чому так багато зірок на небі?(Кладе голову матері на коліна).
Мати. Коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить вона, поки людина не помре. А як помре – свічечка його небесна й гасне, зірочка наче падає з неба, бачив?
Тарас. Еге ж … Матусенько, а чому одні зірки ясні, а інші ледь видно?
Мати. Якщо людина недобра, заздрісна, скупа, то її зірка ледь світить. А коли добра, робить добро, то свічечка її горить ясно і світло – далеко видно.
Тарас. Матусю, я буду добрим. Хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику(гладить його по голові).

Ведучий 1.
Кобзар співав в пустелі Косаралу,
У казематах батюшки-царя.
Кайдани, шаленіючи, бряжчали,
Щоб заглушити пісню Кобзаря.
Ведучий 2.
А пісня наростала у засланні.
А пісня грати розбивала вщент.
Правдивій пісні передзвін кайданів –
То тільки звичний акомпанемент.
Читець
Тарас Шевченко «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє»
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.
Чужі люди проганяють,
І немає злому
На всій землі безконечній
Веселого дому.
Я ридаю, як згадаю
Діла незабуті
Дідів наших. Тяжкі діла!
Якби їх забути,
Я оддав би веселого
Віку половину.
Отака-то наша слава,
Слава України.
Отак і ви прочитайте,
Щоб не сонним снились
Всі неправди, щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників, кого, коли,
За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Пісня «Шануймося друзі» сл. і муз. Михайла Моди
Тарас Шевченка «Лілея»
«За що мене, як росла я,
Люде не любили?
За що мене, як виросла,
Молодую вбили?
За що вони тепер мене
В палатах вітають,
Царівною називають,
Очей не спускають
З мого цвіту? Дивуються,
Не знають, де діти!
Скажи мені, мій братику,
Королевий Цвіте!»
«Я не знаю, моя сестро».
І Цвіт Королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
До білого пониклого
Личенька Лілеї.
І заплакала Лілея
Росою-сльозою...
Заплакала і сказала:
«Брате мій, з тобою
Ми давно вже кохаємось,
А я й не сказала,
Як була я людиною,
Як я мордувалась.

Моя мати... чого вона,
Вона все журилась
І на мене, на дитину,
Дивилась, дивилась
І плакала? Я не знаю,
Мій брате єдиний!
Хто їй лихо заподіяв?
Я була дитина,
Я гралася, забавлялась,
А вона все в’яла,
Та нашого злого пана
Кляла-проклинала.
Та й умерла. А мене пан
Взяв догодувати.
Я виросла, викохалась
У білих палатах.
Я не знала, що байстря я,
Що його дитина.
Пан поїхав десь далеко,
А мене покинув.
І прокляли його люде,
Будинок спалили...
А мене, не знаю за що,
Убити не вбили,
Тілько мої довгі коси
Остригли, накрили
Острижену ганчіркою.
Та ще й реготались.
Жиди навіть нечистії
На мене плювали.
Отаке-то, мій братику,
Було мені в світі.
Молодого, короткого
Не дали дожити
Люде віку. Я умерла
Зимою під тином,
А весною процвіла я
Цвітом при долині,
Цвітом білим, як сніг, білим!
Аж гай звеселила.
Зимою люде... Боже мій!
В хату не пустили.
А весною, мов на диво,
На мене дивились.
А дівчата заквітчались
І почали звати
Лілеєю-снігоцвітом;
І я процвітати
Стала в гаї, і в теплиці,
І в білих палатах.
Скажи ж мені, мій братику,
Королевий Цвіте,
Нащо мене Бог поставив
Цвітом на сім світі?
Щоб людей я веселила,
Тих самих, що вбили
Мене й матір?.. Милосердий
Святий Боже милий!»
І заплакала Лілея,
А Цвіт Королевий
Схилив свою головоньку
Червоно-рожеву
На білеє пониклеє
Личенько Лілеї.
Пісня «Не тополю високую» сл. Т. Шевченка, муз. Р. Рурак
Ведучий 1.
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... І серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я, лину, думку гадаю.
І ніби серце одпочиває.
Ведучий 2.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На сині небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре! — і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.
Пісня «Бандуристе» сл. Т. Шевченка, муз. О. Тищенка
Ведучий 1.
Шумить Дніпро, піняться тихо хвилі,
Легенький вітерець гуляє по степах.
Вознісся високо над нами з домовини
Великий батько наш, безсмертний у віках.
Ведучий 2.
Уклін тобі, Тарасе, низько-низько,
За віру ту, що нам в серця уклав.
Синів, борців за волю українську,
На подвиги твій образ надихав.
Ведучий 1.
Ми нині – українці, не «монголи»,
Вже вільно дихає оновлений наш край.
Ведучий 2.
Вшановуєм тебе, Кобзарю, словом,
За волю нашу не даремне ти страждав.
Пісня «Країна, що люблю» сл. і муз. О. Бєрої
11.02.2016, 18:23 --------------------------

Категория: КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ | Добавил: tkachenkom86 Просмотров: 1095 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:



Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 1
Гостей: 1
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ

Україна. Кривий Ріг