Головна » Матеріал для завантаження » ОСІННІЙ ПЕРІОД » ДО ДНЯ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ

Виховна година «Прогулянка партизанськими стежками», присвячена Дню партизанської слави України
(1.10 Mb) ] 17.09.2015, 18:48

Виховна година «Прогулянка партизанськими стежками», присвячена Дню партизанської слави України

(22 вересня)

 «Поза пам'яті, поза традиції і культури немає особистості»

 В.П. Бєлов

 

Мета:

  • Ознайомити учнів з життям і подвигами партизанів Луганщини в роки ВВВ, на прикладі загону у Маломиколаївці;
  • Створити умови для формування в учнів уміння виділяти головне, аналізувати факти і робити узагальнення, Продовжувати розвивати вміння давати оцінку історичним явищам.
  • Сприяти морально-патріотичному вихованню школярів; формуванню  почуття співчуття до людей, неприйняття жорстокості і насильства.

Форма проведення: історична подорож з використанням матеріалів екскурсії «Партизанська стоянка» (с. Маломиколаївка),

Обладнання: На дошці виконана крейдяна карта подорожі, протягом заходу на ній з'являються фото і робляться позначки. Виставка малюнків «Ніхто не забутий, ніщо не забуте», фотовиставка за матеріалами екскурсії.

Хід заходу

Учитель. Вже більше 60 років пройшло з моменту закінчення Великої Вітчизняної війни, але відгомони минулого не дають нам забути про ті важкі й трагічні для нас часи. Пам'ять про ті події багата історіями героїчних подвигів, і нам слід пишатися, що багато з них належать і нашим землякам.

 22 вересня 2001, в день 60-ї річниці з початку підпільно-партизанського руху на Україні в роки Великої Вітчизняної війни в України вперше відзначався День партизанської слави. Цей день відзначається як данина всенародної поваги до тих, хто в суворий військовий час боровся з фашистами в глибокому тилу ворога, не жаліючи крові і самого життя.

Учень (читає на пам'ять вірш)

Давно відгриміли військові залпи.

Живемо ми на мирній землі.

Але пам'ятаймо про мужність,

Силу й братерство,

Минулої війни сивини.

Про подвиги - вірші складають.

Про славу - пісні поють.

"Герої ніколи не вмирають,

Герої в нашій пам'яті живуть!"

Вчитель. Сьогодні ми зробимо з вами подорож по вже знайомим вам стежкам партизанської стоянки біля с. Маломиколаївка Антрацитівського району. Я буду вам показувати фотографії, а ви мені будете давати пояснення, що це за місце.

Отже, приступимо. Перше фото «Зірка пам'яті»

 

Учень 1. (для того, щоб бути впевненим у відповідях учнів учитель заздалегідь дає завдання кожному підготувати розповідь про різні фотокартки) У шосе Красний Луч - Луганськ височить меморіал у вигляді зірки на могилі двадцяти солдат 7 гвардійського кавалерійського корпусу, що билися взимку 1943 року за визволення Донбасу.

Учень 2. Цей меморіальний комплекс створений руками ентузіастів з Краснолучського клубу «Подвиг», активно діючого більше чотирьох десятиліть. У вісімдесяті роки тут були перепоховані останки двадцяти кавалеристів.

Учитель З жовтня 1941 року по вересень 1943 цей район спочатку був прифронтовим, а потім окупований. За наказом компартії на окупованій території створювалися партизанські загони. Один з них діяв в Іванівському районі. 16 жовтня 1942 загін прийняв останній бій. Залишаючись в тилу ворога, вони, безсумнівно, розуміли, що у нас немає лісів, де можна сховатися, і вони йдуть практично на вірну загибель. Але бажання наблизити перемогу було сильніше небезпеки!

      Тут, в Антрацитівському районі, фронт стояв вісім місяців, з лютого до вересня 1943 року. Німці, що тримали оборону, мінували підступи старанно. Але частіше мін земля поблизу села Маломиколаївка відкриває останки радянських воїнів. У братській могилі села Маломиколаївка поховано 2700 солдатів і офіцерів. Ще чотириста значаться зниклими без вісті.

      У 1952 році, 16 жовтня, виповнилося 10 років загибелі Іванівського партизанського загону. В історії селища Іванівка, яку почали писати вчителі школи, додалася сторінка про партизанський загін. У цей час ще були живі безпосередні учасники тих подій: Лебідь М.К., Жерздев В.М., Топчіенко, Приз, Бикадоров, Брагін В. та інші. Родичі загиблих могли розповісти про своїх народних месників - Пацюка, Люту.

      У цей час завуч школи Ткаченко Л.Я. приваблює молодих вчителів до роботи по збору матеріалів про загін, про його учасників та тих, хто їм допомагав. У селищі Петрівське навчалися діти партизанів Олейникова, Жукової Ю.Ф., Гуленко Є.П. У 1965 році на честь 20-річчя Великої Перемоги радянського народу над фашистами Німеччини, за призовом ЦК ВЛКСМ у Всесоюзний туристичний похід по місцях героїчних боїв Радянської Армії, партизанськими стежками, дорогами комсомольського підпілля вирушили мільйони юнаків та дівчат. Девізом червоних слідопитів стали полум'яні слова «Ніхто не забутий, ніщо не забуте!».

        Саме завдяки їм ми з вами знаємо про тих, хто ціною власного життя боровся за мир над головою.

         Фото 2 Учень 3.  Ця дорога, що переходить у марковану стежку (всі хто приїжджає сюди в пам'ять про героїв залишають червону стрічку) веде в скелясту балку до меморіального музею «Партизанська стоянка», що знаходиться на місці останнього бою Іванівського партизанського загону.

 Фото 3 «Алея полеглих»

 

Учень 4. Це місце останнього бою партизанського загону. Зараз тут знаходиться меморіальний музей. Незабутнє враження залишають уривки віршів вибитих на каменях.

Учень 5. 

Нас не треба шкодувати,

Бо й ми нікого не жаліли

ми перед нашим комбатом,

Як перед Господом богом чисті                                                 

 

 

Учитель. У період німецько-фашистської окупації в районі Іванівки з середини липня до середини жовтня 1942 діяв партизанський загін під командуванням В. І. Бикадорова. У складі загону було 38 чоловік, у т. ч. 20 членів і кандидатів в члени ВКП (б), 11 комсомольців. Партизани вчинили напад на фашистську комендатуру станції Петровеньки, підірвали залізничне полотно на перегоні Ковпакове - Штерівка. 16 жовтня загін був оточений. Ті хто залишився в живих перейшли лінію фронту.

         Знищити партизанський загін німцям було не складно. Лісок маленький, а навколо відкрита степ. Але партизани не здавалися. Вони героїчно зустріли свій останній бій. На цьому ж місці вже інші створили меморіальний комплекс.

 

Учень 6. Це безпосередньо те місце, де жили партизани. Землянки, курені. Найпростіша землянка представляє собою виритий в землі котлован, над яким встановлено дерев'яний остов з опор і перекриттів, а поверху насипаний шар землі. Саме тут базувалися і прийняли останній бій партизани.

 

Учень 7. Стела з позначенням місця, де були заміновані стежки.

 Тут спить біда,

 Ідіть обережно

 Окопи-шрами на обличчі землі.

 

Учитель Давайте звернемо увагу на нашу карту, здається, не так вже вона велика, але скільки горя, болю зберігає цей куточок Луганщини.

       У роки війни на окупованій території Луганщини діяло 14 партизанських загонів, понад 40 молодіжних патріотичних груп. Ми познайомилися тільки з одним з них, іванівський партизанським загоном під командуванням В.І. Бикадорова.

Декілька учнів виходять і декламують данні про партизанські загони, доцільно увімкнути музичний фон

  • За роки війни партизани області знищили близько 6 тис. ворожих солдатів, офіцерів та їхніх прислужників. Вони підривали мости і склади з боєприпасами, виводили з ладу військову техніку ворога.
  • Серед партизанських загонів, що діяли на території області, - Ворошиловградський партизанський загін під командуванням Івана Яковенко, Кремінський партизанський загін Якова Сиворонова, загін Іллі Воропаєва у Антрацитівському районі та інші.
  • Всього у Ворошиловградській області у партизанському русі і антифашистському підпіллі брало участь більше 3,5 тис. чол.
  • Луганська область прославилася такими видатними партизанами, як Микола Казин із Стаханова (командував у Польщі партизанської групою «Валька» і був там відомий під ім'ям полковника Калиновського), лейтенант Червоної Армії Іван Самарін з міста Ровеньки (очолював партизанський загін «Свобода», що діяв у Франції), Лутугинський гірник Микола Пєтухов, колгоспник з Троїцького району Петро Корнєєв і кремінчанин Микола Семеряжко (троє останніх вели партизанську діяльність в Італії) і, звичайно, Краснодонське молодіжне підпілля «Молода гвардія».

Підведення підсумків

Метод «Мікрофон»

Учні діляться враженнями про перебування на партизанській стоянці.

Наприкінці заходу вчитель пропонує вшанувати пам'ять полеглих героїв хвилиною мовчання.

 

Додаток

Карта – маршрут «Партизанська стоянка»

  1. «Зірка пам'яті» (Меморіал полеглих)
  2. «Алея полеглих»
  3. «Партизанська стоянка»
  4. «Поляна казок»
  5. Зруйнована будівля дирекції музею
  6. Родник

 


(1.10 Mb) ] 17.09.2015, 18:48 --------------------------

Категория: ДО ДНЯ ПАРТИЗАНСЬКОЇ СЛАВИ | Добавил: yrok | Теги: партизанської, стежками», година, партизанськими, «Прогулянка, виховна, Дню, України, слави, присвячена Просмотров: 6699 | Загрузок: 1021 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК