Головна » Матеріал для завантаження » РОБОТА ПСИХОЛОГА » ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

Шляхи допомоги гіперактивиим дітям. Тактика поведінки батьків.
11.07.2012, 13:13 І.Почніть із себе Батьки повинні усім серцем зрозуміти біду, що спіткала дитину. Мало знати, що треба робити. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!
2.«Ні» слову «ні»
Треба уникати крайнощів - надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму, оскільки у гіперактивних дітей - понижена реакція на шум, зорові образи, негатив, тож заборони для них - пустий звук.
Заборони мають бути заздалегідь обговорені, чітко сформульовані, а ще дитина має чітко знати, яке покарання її чекає при порушенні. Не слід забороняти в категоричній формі (не вживайте слів „не можна", „припини", „ні"). Замість наказів - прохання (але не підлещуватись). Досягайте згоди і взаєморозуміння, пояснюйте, чому „не можна", якщо не вдається - переключіть увагу дитини, бажано зі спокійним гумором: запропонуйте іншу можливу в цей момент діяльність чи розвагу;
І'
відреагуйте несподіваним для дитини чином (пожартуйте, повторіть дії дитини тощо); сфотографуйте дитину або підведіть її до дзеркала в ту хвилину, коли вона вередує; лишить дитину в кімнаті саму (якщо це безпечно). Якщо відволікти не вдається - запропонуйте альтернативний варіант (наприклад, дитина рве шпалери - дайте їй купу газет: „Хочеш рвати - рви, газет тобі надовго вистачить").
Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.
Не наполягати щоразу, щоб дитина вибачилася. У багатьох випадках, коли дитина заспокоїться, варто зробити вигляд, що нічого не сталося.
Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати - робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання - суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо.
З.Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!
Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала - НЕДОПУСТИМА! Дитину треба хвалити завжди, коли їй вдалося довести справу до кінця. Особливо, якщо ця справа пов'язана з концентрацією уваги (розмальовування, читання, прибирання тощо). Тут буде не зайвий маленький подарунок чи привілей, дозвіл трохи довше погуляти, цукерка тощо, але пильнуйте, щоб система заохочень не перетворилась на систему оплати. Завжди відзначайте успіхи - це зміцнює впевненість дитини у своїх силах.
4.    Емоційний    і фізичний контакт
Для гіперактивних дітей це дуже важливо. Треба
[ обійняти, приголубити, погладити, заспокоїти у
І . .
важких ситуаціях - і неконтрольовані емоції та
м'язова напруга почнуть спадати.
*
5.    Розпорядок    дня. Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти
разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще - виставити будильник чи таймер.
6,    Доручення    і обов'язки
Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов'язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове - поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає - „відключиться").
7.    Контроль    над собою
Навчіть дитину керувати своїми емоціями - цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися - бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця - бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь - спробуй влучити у ту мішень»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.
в.Уникайте емоційної перевтоми
Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп'ютером - надмірна кількість вражень призводить до надмірого збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі - тим вище перезбудження). Не кваптесь віддавати дитину в дитячий садок.
9.Фізична активність
Прогулянки, фізичні вправи,^ біг - дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М'яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу - нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити. Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних, іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).
10.    Харчування
Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше - вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов'язкове правило - якщо дитина не хоче їсти - не примушуйте її!
11.    Власний    куточокДитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже малюк самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його иепосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.
ПАМ'ЯТАЙТЕ: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй жип^(і вам також!) ЛЮБІТЬ ДИТИНУ, допомагайте їй стати успішною!
Поради вихователю.
Правила роботи з гіперактивними дошкільниками:
1.Працювати з дитиною в першу половину дня, а не в вечірні години.
2.3меншити навчальне навантаження дитини.

З .Ділити роботу на більш короткі, але частіші періоди.
4.Давати дитині лише одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити.

5.3низити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати відчуття успіху.
6.    Посадити    дитину 'під час . занять поруч із вихователем.
7.    Використовувати    тактильний контакт.
8.    Домовлятися    з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.
9.    Для    підкріплення усних інструкцій використовувати зорову стимуляцію.
10.    Давати короткі, чіткі, конкретні інструкції.
11.    Використовувати гнучку систему заохочень. Зоохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє.
12.    Надавати дитині можливість вибору.
13.    Дотримувати    чіткого розпорядку дня.
14.    Залишатися спокійним.
Автор: Тарасенко В.М.

11.07.2012, 13:13 --------------------------

Категория: ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА | Добавил: yrok Просмотров: 1679 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:



Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 1
Гостей: 1
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ

Україна. Кривий Ріг