Буває, що дитина чогось боїться або про щось хвилюється, а ви не знаєте, як їй допомогти. Справжнім порятунком у такій ситуації буде спеціально придумана казка. Далі вашій увазі будуть запропоновані кілька порад, покликані полегшити створення казок, що спеціалізуються на вирішенні проблем вашої дитини.

Розлучення - це розірвання шлюбу. Сьогодні ми все частіше чуємо про пари, які знаходяться в стані розлучення або вже розлучилися. В чому причина? Можливо, люди вступають до шлюбу легковажно, не обдумавши достатньою мірою своїх рішень і не замислюючись про наслідки. А можливо, причина в згоді суспільства щодо розлучення, схвалення його, що має тенденцію до зростання. Або ж у тому, що розлучитися просто легше, ніж намагатися жити разом, долаючи труднощі й неприємні моменти. Ця стаття не розглядає причин розлучення, але покликана простежити його наслідки, які відбиваються на найбільш уразливих та чутливих членах сім'ї - дітях.

Раптово ваш безтурботний малюк починає боятися темряви, кричить, коли ви йдете з його кімнати, і влаштовує потужні акції протесту при одній лише згадці про лікаря. І хоч це може виглядати досить вражаюче, але такі страхи поширене явище і нормальний етап у розвитку дитини.

Коли дівчатка і хлопчики засмучені, свій стан вони можуть проявляти не однаково. Дівчатка в такому випадку, швидше за все, розплачуться, в той час як хлопчики, цілком імовірно, у щось вдарять або втечуть. Чому ж існують такі відмінності? Відповідь може виявитися набагато більш конкретною, ніж ви думаєте.

*Фрустрація (лат. frustratio – «обман», «невдача», «марне очікування», «безлад у задумах») – особливий емоційний стан, що виникає, коли людина, стикаючись з якимись перепонами, не може досягнути своїх цілей, і задоволення якогось бажання або потреби стає неможливим. Фрустрація може виникати як унаслідок зіткнення із зовнішніми перепонами, так і при внутрішньо особовому конфлікті. Довготривале перебування в такому стані може призвести до повної дезорганізації діяльності людини.

Дитина не завжди каже те, що думає. Іноді вона використовує «секретний код» і його потрібно розшифрувати. Далі представлений істинний контекст висловлювань вашого маленького дошкільника. 

Кожна дитина має від народження певні задатки і здібності, однак не всі вони розкриваються протягом життя. Нереалізовані здібності поступово згасають. На що дорослим слід звернути увагу, аби не проґавити момент і не допустити згасання природного потенціалу малюків? Яка роль учителя в розвитку обдарувань дітей? Над цими питаннями розмірковує автор статті.

.

.

Підлітковий вік зазвичай характеризується «нестачею» чого-небудь. Підлітки можуть почувати себе недостатньо хорошими, розумними, привабливими. У той же час вони намагаються розібратися, хто вони, де збираються знайти своє місце в житті і яким чином будуть до цього йти. Це час роздумів над великою варіабельністю різних видів життєвого шляху.

Стаття з журналу "Учитель початкової школи" №2, 2014
Параметри особистісного зростання учня
Автор: Олена Кононко

Чебан Тетяна Миколаївна
 вчитель початкових класів                                             
Бойківщинської ЗОШ  І-ІІІ ступенів                                                            
Драбівської РДА  Черкаської області

Тесты для определения степени готовности ребёнка к школе

/. Перевірка здатності до розуміння граматичної конструкції.
2. Виконання словесних указівок.
3. Перевірка рівня розвитку фонематичного слуху.
4. Тест для перевірки розвитку словника.
5. Зміна іменників за числами.
6. Розповідь за картинками.
З метою перевірки рівня розвитку уяви використо-вували такі завдання.

Правила, які Ви повинні по можливості дотримуватися для прискорення періоду адаптації:

Від початку шкільного навчання до його завершення учень має двічі змінити здобуті ним знання. Тому компетенції школяра мають увібрати в себе певні універсальні механізми освоєння інформаційного простору. Сучасна людина не може раз і назавжди навчитися, вона приречена вчитись упродовж усього життя, набуваючи все нових компетенцій через поглиблення і розширення власних знань.

Підвищена агресивність підлітків є однією з найбільш гострих проблем не лише для лікарів, педагогів і психологів, а й для суспільства в цілому Актуальність цієї теми очевидна, оскільки кількість дітей з такою поведінкою неухильно зростає, що спричинено сумою цілого ряду несприятливих факторів, а саме:

Існує міф, ніби дівчаток легше виховувати, ніж хлопчиків. А життя наразі показує, що згубні звички серед сучасних дівчат значно поширеніші, ніж серед хлопців (вони починають випереджати їх у тютюнопалінні, вживанні алкогольних напоїв та наркотичних засобів, проявах асоціальної поведінки). За усталеною традицією, дівчаток, як і раніше, намагаються готувати до ролі господині, привчати їх до так званих жіночих справ, що свідчить про те, що негласне «другосортне» становище жінки в суспільній свідомості зберігається й досі.

ОЛЕКСАНДР КОЧЕРГА, кандидат психологічних наук
У недалекому минулому наша дошкільна і початкова освіта надто не обтяжувалися врахуванням особливостей протилежних статей, на загал орієнтуючись на якусь усереднену безстатеву особливість. Відтак вважалося, що вимоги до хлопчиків і дівчаток, оцінки їхньої діяльності та поведінки мають бути однакові. Останні десятиліття у свідомості багатьох батьків виховання синів і доньок відрізнялося хіба щодо їхніх обов’язків у господарських справах та силу впливу на них (із дівчатками треба бути лагіднішими, а з хлопчиками – суворішими).

Поняття особистості в психології Поняття «особистість» багатошарове, особистість є об'єктом ви­вчення багатьох наук: філософії, соціології, психології, педагогіки, етики, естетики, педагогіки та ін. Кожна з цих наук вивчає особис­тість у своєму специфічному аспекті. Особистість у психології найчастіше визначають як людину в су­купності її соціальних, набутих якостей.

1.  Емоції виникають у процесі взаємодії з навколишнім світом. Необ­хідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнішнього середовища.
2.   Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії 3 дити­ною повинен постійно звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.

Якщо дитина бреше, додержуйтеся таких правил: — частіше хваліть дитину, заохочуйте її за гарні вчинки; — якщо ви впевнені, що дитина бреше, постарайтеся викликати її на відвертість, з'ясувати причину неправди; — знайшовши можливу причину неправди, постарайтеся делікатно усунути її так, щоб розв'язати цю проблему; — не карайте дитину, якщо вона сама зізнається в неправді, дасть оцінку власному вчинку.