Головна » Матеріал для завантаження » РОЗРОБКИ УРОКІВ » Я У СВІТІ

Проект"Народні символи України"
(527.5 Kb) ] 18.12.2016, 11:50

Мета проекту:   розширити знання школярів про рослини-символи України; збагатити знання учнів про чудодійні обереги нашого життя — рослини і виховувати глибокі почуття любові рідного краю, сприяти патріотичному вихованню; формувати естетичні смаки; уміти бачити красу, велич рідної природи. Вдосконалювати знання дітей про народні символи. Виховувати любов до живої природи, зберігати народні традиції і звичаї.

Обладнання: Інтерактивна дошка, презентація «Рослини-символи України»

І.Вступ. Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дороге серцю і ні з чим його не можливо зрівняти, забути. Все це ні з чим незрівнянна краса рідної землі!

Рослини завжди займали значне місце в житті українського народу його звичаях та віруваннях. Обряди і повір'я, пов'язані з деревами, травами, зіллям і квітами, доносять відгомін давніх уявлень наших предків про навколишню природу і базуються як на реальних, так і на уявних властивостях рослин.

Обрядові дії, пов'язані з рослинністю, відігравали важливу роль в календарних святах. Ці обряди мали забезпечити людині здоров'я, зміцнити добробут сім'ї, посилити плодючість землі й худоби, вберегти господарство від нечистої сили. Світ рослин життєво необхідний людині. Протягом тисячоліть багато рослин використовуються в найрізноманітніших сферах.

Любі діти! Сьогодні ми з вами проведемо виховну годину, на якій поговоримо про рослини-символи України.

Хто з вас назве їх?

Діти.: Калина, верба, барвінок, тополя, чорнобривці, мальви, вишня.
Вчитель. Справді, за останній час нами зроблено багато: ми знайомилися з  легендами про ці рослини, віршами, піснями. А сьогодні підсумуємо нашу роботу і зробимо це у вигляді усного журналу, який має назву «Рослини-символи України».

Вчитель:. Перша     розповідь.

 Рослина це-- «Верба»

Учень .Верба – одне з найулюбленіших у народі дерев. Здавна вона супроводжує людські поселення й оселі. Верби над ставом – традиційна прикмета українського села. Древні слов'яни вважали вербу священним деревом. У них вона уособлювала бога Сонця – Ярему, що дав людям вогонь. Верба – символ родинного вогнища. Навколо дерева водили молоду пару. Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні. 

Учень. Тиждень перед Великоднем називається вербним. У Вербну неділю вербу освячують у церкві, а потім несуть її додому і б'ють нею хатніх, промовляючи:

 «Не я б'ю, верба б'є,

Віднині за тиждень

Буде в нас Великдень.

Будь веселий, як верба,

А здоровий, як вода,

А багатий, як земля».

Вчитель: Верба  ранньою весною, коли ще всі дерева стоять голі, вже вкрита ніжними молоденькими листочками. А через кілька днів уже зацвіте запашним, жовтим цвітом. Красуня-верба – корисна рослина, недарма народ здавна оспівував вербу, згадуючи про неї і в легендах і в казках.

 Учень.  Освяченою на вербному тижні вербовою гілочкою вперше виганяли на пашу худобу. З верби робили колиску, аби дитина сон гарний мала та злії духи їй не ввижалися. З неї витесували палицю, якою вимішували їжу, аби  був спокій .хлопці кидали за пазуху, аби гроші водилися.

 “Вербичка молодить личко” – так говорили наші бабусі. А людям із затяжною хворобою також допомагала верба, одяг вивішували на вербових гілках, поки він не зітлівав, пропаде одяг – пропаде і хвороба.

Вчитель. А зараз до вашої уваги музична сторінка нашого журналу. Український народ оспівував рослинний світ як живу істоту, яку щиро люблять і бережуть. Багатьом рослинам присвячувались пісні. Послухайте одну з них. А по закінченні прослуховування дайте відповідь на питання. До чого закликає виконавиця цієї пісні?  (Відповіді дітей: «хай завжди мене верба та додому поверта»)

Вчитель. З раннього дитинства всі ви напевно чули прислів’я «Без верби і калини – нема України», тож перегортаємо наступну сторінку нашого журналу і поговоримо про калину.

Учениця. Майже в усіх народів є улюблені рослини. У Канаді це клен, у росіян – берізка, а у нас, українців – це верба та калина. Правду каже прислів’я: “ Без верби та калини нема України”.

Вчитель. Калину ми любимо за її красу, за цілющі властивості. Нема мабуть сьогодні на Україні села, де б за тином або біля колодязя в лузі, чи на березі водойм не росла, не квітла  вона рясним  цвітом навесні та не рум’яніла червоними ягодами аж до зими.

Учениця:У калини китиці червоні,

Білі-білі квіти у калини.

Я тримаю китицю червону,

А здається – усміх України.

Посадіть калину в чистім полі!

Хай вона освятить час!

Вона любить дуже волю,

Хай же воля любить нас!

Учень. В українській народній творчості калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати та відстоювати свободу й гідність людську.

Учень. Калина  – дерево нашого українського роду. Колись, у сиву давнину, вона уособлювала народження Всесвіту, була символом вогняної трійці: Сонця, Місяця й Зорі. Тому і назву свою одержала від давньої назви Сонця – Коло. (С А оскільки ягідки калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Через це й весільні рушники рясніють її пишними гронами. Учень. Калина Посадіть калину...

Коло тину.

 Щоби злагода цвіла!

 Буде щедрою родина —

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину...

Коло хати.

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом.

Дітям буде вороття.

Посадіть калину...

В чистім полі!

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже Волю,

Хай же й Воля любить нас!

Синє небо, Злоте поле...

Посадіть калину Коло школи.

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів'янув в спориші,

 Посадіте коло серця,

 Щоб цвіла вона.         ( А. Листопад)

Вчитель.  Із червоною калиною в українського народу пов'язано чимало звичаїв та обрядів. Існує гарний звичай - біля щойно зведених осель на примітному місці в першу чергу висаджують калину. І поки посадять інші дерева в саду, кущі калини вже розростаються, милуючи зір білим цвітом навесні й червоними кетягами ягід восени. Калина символ рідної землі, батькової хати, невмирущості роду людського. Тому - то коло хати садять калину, щоб не переводився рід.

Калина викликала натхнення не лише у поетів. Легенди про калину лягали в основу пісень. Наступна музична сторінка – це і є одна з пісень-легенд про калину, а супроводжувати цю пісню буде підбірка картин художників, які своїм талантом зуміли передати на полотні всю красу цього рослинного символу. По закінченню прослуховування я поставлю 2 питання. Одне буде стосуватися зображень на полотнах художників, а друге тексту пісні-легенди. А дати на нього відповідь зможе лише той хто виявиться найуважнішим.

Наступна розповідь   про вишню.

Учень.  Вишня  - символ рідної землі та України, матері й дівчини-нареченої. Вона символізує Світове Божественне дерево, тому і називається «вишнею» від слова «вишина», а також «Вишній», той, що найвище, тобто Всевишній Бог.

Учень..  Крім цього, вона символізує вічну весну-літо, красу та взаємну любов. Гілки вишні мають магічну силу: за допомогою розколотої і в цьому ж місці зв'язаної вишневої гілочки проганяли дитячу хворобу - зростеться гілочка, то й хвороба зникне; дівчата на вишневих галузках гадали про своє заміжжя - зацвіте до Нового року посаджена в хатній діжці молода вишенька, то й дівчина наступного року одягне вінець молодої; через кільце, зроблене з гілки квітучої вишні, можна розпізнати відьму; застромлена під дах оселі вишнева гілка служить оберегом.

Учень.  Вишня, вишневий сад супроводжує наші оселі хтозна відколи, немов на нашій отчій землі і батьківщина цього чудового дерева. У творчості Т. Шевченка образ вишні утвердився як символ Ук­раїни. 

Садок вишневий коло хати, 

Хрущі над вишнями гудуть, 

 Плугатарі з плугами йдуть, 

Співають ідучи дівчата, 

А матері вечерять ждуть     ( Т. Шевченко)

Учень. Вишневе деревце користується любов'ю і великою пошаною. Найбільші й найкращі слова присвячено їм. Образ вишні віднесено до символу України. Любіть свою вишневу Україну — закликає поет В. Сосюра.  

Учениця. Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу, і в радості мить,

 Любіть у годину негоди!..

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

 Красу її, вічно живу і нову,

І мову   соловї*ну   (В. Сосюра)

Вчитель    З наступної розповіді  дізнаємося багато цікавого про ще один символ, а саме про тополю. )

Учень. Тополя - символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їх самотності. Тополя край дороги - це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого...

. Вона струнка і красива від ранньої молодості до зрілих літ. Уособлює тонку натуру, чутливу до впливу років та оточення: як з роками на тополі з'являється все більше засохлих гілок, так і людину з літами «обсідають» усе нові й нові проблеми - до невирішених старих додаються болючі нові, які вимагають вирішення. Так само, як тополя не любить рости одна, в основному, ми бачимо ряд тополь або хоча б декілька їх, так і людина не може жити самостійно: їй потрібна підтримка або хоча б присутність її рідних, друзів, знайомих.

Учень.  Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.

    Де тополя росте,

   Серед поля стою.

   І шумить, і співа

Жито думку свою.

Шумить жито, співа,

Заохочує жить.

Вітерець повіва,

Жито хилить, п’янить...

Жито шепче мені,

Як привільно навкруг,

І тремтить вдалині

Й потопають  умить  ( П. Тичина)

Вчитель. Ми вже дізналися що не можна собі уявити двору на Україні, де б не ріс кущ калини. Обов’язково також садили вербу, тополю, вишню і, звичайно, прикрашали хату й подвір’я барвінком, чорнобривцями. Зображення цих квіток можна побачити й у вишивках на сорочках, рушниках, серветках.  Про них ми теж сьогодні поведемо мову, а почнемо з барвінку.

Учень. Барвінок — теж символ України. Україну називають барвінковим краєм. Прекрасна, осяйна ця рослина. Квітневої пори на ко­ротких пагонах розкриваються ніжні, кольору небесної блакитні, п'ятипелюсткові квіти барвінку. Чому так люблять і шанують люди барвінок?

 Через нев'янучу зелень і виняткову живучість у середні віки барвінкові приписували чудодійну силу і вважали його символом вічності й постійності. Казали, що він оберігає від влади диявола і всякої не­чисті й через те вішали над дверима оселі та ніколи не викидали на смітник, а лише у воду.

Учень. Барвінок має багато символів: символізує віру у свої сили, несе переможність природи, символ ко­хання, вірної і взаємної любові, краси, пам'яті.

У барвінку очі – крапельки із неба.
В паростках зелених – сила від Землі.
Вірити і жити нам сьогодні треба,
І добро творити і тобі, й мені.
Посаджу барвінок, буде хай на спомин,
Зацвіте хай рясно, як прийде весна.
Хай блакиттю сяє біля дому, школи,
Щоб ще красивішою нам земля була  ( Л.Яцура)

Вчитель  Немає України без білої хати і чорноб­ривців, які милують око до сивих морозів. Наступна розповідь про чорнобривці.

Учень.  Чорнобривці завезені на Україну дуже давно і за цей час встигли завоювати серця українців і стали рослиною-символом нашого народу. Майже біля кожної хати завжди знаходилося місце для жовтих нагідок, червоної рути, барвінку, любистку, м’яти матіоли.  Та особливе місце належало жовтогарячим, наче сонце квітам – чорнобривцям. «Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковим краю…» - співається у популярній українській пісні.

Учень. Чорнобривці вважалися символом красоти, сміливості і стійкості, тому українці завжди купали малят, особливо хлопчиків, у настої чорнобривців, щоб були красивими, сміливими і щасливими.

Учень. Гарні квіти біля хати
Навесні садила мати.
Чорнобривці чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій.
Чорнобривці чарівні
Так і прості  і неповторні        ( Василь Кравчук)

Вчитель.   Сьогодні завдання кожного з нас, громадянина України – знати, та поважати символи своєї Вітчизни і не дати нікому поглумитися над ними. Гордитися, що маємо свою державу, свою землю, свої традиції. Ми говорили з вами про  рослини- символи України, а які ще символи ви знаєте? Так є ще державні символи. Це гімн, герб, прапор. Про ці символи ми говорили з вами ще в 1 класі.

Висновок.

Про рослини- символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Рослини- символи – наші святині. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі. Вже зовсім скоро весна крокуватиме по всій землі, прикрашаючи нашу землю квітами. Тож бережім красу кожної квітки. кожної рослинки, кожної травинки. І буде наша українська земля квітуча і завжди прекрасна!
                                                           

 

 

 

 

 
                                                                       

 
                               
                                                                                   
                                                                                                              

 

 

 

 

 
                                                                                                              ДОДАТОК

                          

                                  ЛЕГЕНДИ

 

          Кожен народ має народні символи. Народні символи – це те, що найбільше любить і шанує даний народ. В одних народів їх більше, в інших менше. Називаючи народний символ, можна дізнатися, про яку раїну іде мова. Так, коли ми говоримо – клен, то знаємо, що це символ Канади. Символіка Росії є береза, ромашка, ведмідь, горобина.

Про народні символи складено багато пісень і легенд, вони використовуються в обрядах, звичаях. Їх вишивають на сорочках, рушниках. Народні символи – це наші святині.

Народні символи України є рослинні і тваринні.

До рослинних символів відносяться калина, верба, дуб, тополя, барвінок, чорнобривці. Вони здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі .Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. „Без верби і калини – нема України”, – говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: „Де вода, там і верба”. Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Під вербами молодь призначала побачення, освідчувалася в коханні.

Про тиху, скромну вербу народ склав багато пісень. У багатьох творах згадує вербу І Т. Шевченко. Перебуваючи на засланні у пустелі біля Каспійського моря, Шевченко посадив вербову гілку. Він поливав, доглядав її і виросла бона йому на Втіху. Росте верба Шевченкова і досі. У нашій вербі живе і добра душа Левиної Мавки. Похилені вербові гілки викликають зажуру і смуток.

Тиждень перед Великоднем називається вербним. Тоді освячують вербу. У багатьох селах України садили гілочку свяченої верби. Вважалося, що така верба е особливо цілющою. Посадіть і ви ніжну вербову гілочку. У сирій землі вона Швидко пустить корінчики і виросте гарне дерево. Не можна допустити, Щоб зникли вербові насадження на нашій Україні. Незабутні слова В. Симоненка з вірша "Виростеш ти сину, вирушиш в дорогу..."

А якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі;

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Поет не випадково сказав: "Прийдуть з України верби і тополі". Тополя також є нашим народним символом. Зі стрункою тополею порівнювали гнучкий дівочий стан та нещасливу дівочу долю. Про тополю написано багато пісень, складено легенди. Т. Г. Шевченко написав поему "Тополя".

По діброві вітер віє,

Гуляє по полю.

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Існує така легенда. В одному селі жила красива дівчина Поля і мужній Хлопець на ім'я Стриба. Вони кохали одне одного. Одного разу старші люди попросили Стриба побігти у сусіднє село і довідатись, чи все там спокійно. Побіг Стриба, але, не добігаючи до села, побачив багато ворогів. Швидше вітру прибіг юнак додому, розповів людям про те, що бачив. Вирішили забрати худобу, пожитки і перечекати у горах, поки вороги залишать їхню землю. Бог блискавки і грому Перун побачив людей і вирішив дізнатися, чому вони тут. Спустившись на землю, Перун розпитав у людей, що сталось. Люди розповіли. І тут вій побачив Полю. Вона йому дуже сподобалась, і він сказав: "Ця дівчина Така гарна, що я візьму її собі за дружину".

   Люди зраділи, бо мати такого Високого покровителя не всім  дано. А Стриба, почувши, впав непритомний. Побачив це Перуні і промовив: "Бачу я, що на чужому нещасті свого щастя не побудуєш. Тож нехай вона буде нічия". Вдарив палицею об землю і там, де стояла доля, виросло струнке зелене деревце. Люди, котрі стояли ближче, бачили, що відбулося, а ті, які стояли далі, питають: "Де Поля?" Їм відповідають: „То Поля”. А Стриба Перун забрав з собою на небо і зробив Богом земних вітрів.

Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали Калиною.

Калиною прикрашали весільний коровай. Перед молодими на столі ставили букет із гілочок дуба та калини. І на весільному рушнику вишивали калину з дубом як символи дівочої краси і ніжності та чоловічої сили і міцності.

Оспівана калина у поезіях Т. Г. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. До речі, Л. Українка написала вірш "Калина" після похорону свого коханого С. Мержинського. У цьому вірші вона вилила свій біль. Кущ калини садили на могилі козака або чумака, який загинув.

Символом сили, могутності, довголіття є дуб. Дуб живе довго. Відомий в Україні 1300-річний Дуб.  У с. Верхня Хортиця росте 800-річний дуб, під яким, за переказами, відпочивали Т. Шевченко, І. Рєпін, М. Лисенко. Обхват його стовбур-8м. У смт.Міжгір*я Закарпатської обл.. росте  500-річний дуб
Підчас грози електричні розряди найбільше "притягує" дуб. Зі 100 ударів блискавки у дерева - 54 припадає на дуб

Дуб – це дерево, А точніше - у закарпатській Стужиці

Два дуби, що ростуть у селі Стужиця на Великоберезнянщині, привертають увагу не тільки закарпатців, а й туристів із багатьох інших регіонів, пише Юлія Юрковецька, Унікум. Дерева визнано одними з найстаріших в Україні. Дідо-дуб та Дуб-чемпіон, котрим по 1100 та 1300 років, унікальні не тільки своїм віком. Дерева чарують своєю величністю та красою. Вони мають особливу енергетику, котру щиро дарують усім, хто до них доторкнеться.

Багато історій та легенд пов’язано з деревами, одна з яких навіть розповідає, що у дуплі Дідо-дуба під час «сухого закону» робили самогон. Правда це чи ні – ми, мабуть, не дізнаємось ніколи. Але те, що ці дерева зовсім не прості, – залишається фактом.

що з самого дитинства (напевно через казки та легенди), асоціюється з мудрістю, силою та з певною магією. У багатьох індоєвропейських традиціях існував культ дуба, який вважався священним деревом, оселею богів, небесними воротами, через котрі божество може з’явитись перед людьми. Це дерево завжди символізувало мир, силу, мужність, витривалість, довголіття, родючість та вірність. В Україні ж дуб завжди був символом дужих та відважних чоловіків. «Міцний, як дуб», — здавна казали про статного парубка.Не дивно, що саме це дерево увібрало у себе всі перераховані символічні якості, адже дуби відомі з найдавніших геологічних епох.Дерева є сучасниками мамонтів та інших реліктових тварин. Вони можуть жити до двох із половиною тисяч років, а зрілість дуба настає лише у… сто п’ятдесят. За цими параметрами наші закарпатські Дідо-дуб та Дуб-чемпіон уже давно перетнули межу молодості та можуть ділитися старечою мудрістю. У своїх розмірах вони вже досягли «дубового» максимуму: їх висота, приблизно, 30 м, а розмах крони – 20 на 25 метрів. На Всеукраїнському конкурсі «Національне дерево України», що проходив у 2010 році, Дуб-чемпіон зайняв третє місце в номінації «Найстаріше дерево України». Проте через похилий вік дерево потребувало лікування та належного догляду. З цим допомогли чеські арбористи, котрі за власний кошт здійснили лікування дуба. Таким чином, Дуб-чемпіон має шанс вразити своєю величчю більшу кількість поколінь.Багато-хто приходить до дерев, щоб обійняти їх та перейняти частинку енергії у цих гігантів, проте самотужки це нікому, звісно, не вдається. Окружність стовбурів дубів – понад 9 метрів, отже, аби згребти котресь із цих гігантських дерев у ніжні обійми, потрібно зібрати компанію не менше, ніж із сімох друзів. Вважається, що Дідо-дуб – це син Дуба-чемпіона. Виходить, що самотнім цьому мудрому дереву довелось бути лише 200 років. Майже за тисячу років ці дуби побачили вже тисячі людей із різних міст, країн та навіть часів. Даних про те, хто посадив ці дерева, не збереглось, адже перші письмові згадки про Великоберезнянщину датуються 1409 роком. Тоді цей район належав домінії графів Другетів. Дідо-дуб та Дуб-чемпіон зберегли у своїй пам’яті легенди та перекази про опришків XVII та XVIII століть: Івана Варгу, Миколу Васильчака та Івана Бецу, котрі мстили за бідність селян та нападали на панські маєтки. Бачили ці дерева і словаків, що переселилися пізніше, у другій половині XVIII століття. Вони суттєво вплинули на розвиток культурних традицій Великоберезнянщини, зокрема села Стужиця. Величні дуби чули стукіт залізничних колій, поки по них їхали перші потяги, що, нарешті, дали можливість людям зручно дістатись не тільки до Ужгорода, а й до Львова. Дідо-дуб та Дуб-чемпіон змінювали назву своєї батьківщини, міцно закріпившись могутніми коренями у землю, – Австро-Угорщина, Угорщина, Чехословаччина, Радянський Союз, і, нарешті, Україна. Довелось мудрим деревам спостерігати за тим, як руйнуються сім’ї у роки воєн. Ховали вони у затінку своїх могутніх крон й багато закоханих пар. Біля їх дужих стовбурів набиралися сил зморені подорожні… Чого тільки не було за понад тисячу років?! Багато закарбувалось у їхній пам’яті облич, історій, прохань та бажань. Вони ж залишились споглядати на людей зі своєї висоти та величності й до сьогодні.

 

 

 

 

 

 

.

Матері своїм синам на сорочці вишивали листя дуба, щоб син був сильним, міцним. Спали на дубових меблях, які, за повір'ям, додавали під час сну сили. Дуб, як і інші наші народні символи, має лікувальні властивості. У дубовому лісі добре почувають себе люди, які страждають на серцеві захворювання.

Є у нас і рослини-символи. Одним з найулюбленіших є барвінок. Цю рослину назвали так на честь кохання юнака Бара і дівчини Вінки. Барвінком прикрашають весільний коровай, його садять біля хати. Барвінок вплітають дівчата у віночок. Він зеленіє навіть під снігом. Барвінок є символом кохання.

Тваринних символів у нас також є багато. У княжі часи улюбленою твариною був тур. У козацькі часи - кінь. У багатьох думах, піснях оспівували козака і тут же згадували його коня.

Але найулюбленішими тваринними символами є птахи. Люди вважали, що навесні душі померлих в образі птахів повертаються на землю. А поскільки це душі померлих - то де їм місце? В раю. І повертаються вони восени в рай. Очевидно з цих двох слів утворилося "Вирій". А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, - говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю. А іще Бог доручив зозулі кувати довгі роки життя людям. І у вирій вона повинна відлетіти раніше, щоб відкрити його для інших птахів. Тому не встигає вона висидіти пташенят і підкидає яйця в чужі гніздечка. Та як би там не було, про зозулю в Україні ніхто ніколи не говорив погано. У народних піснях її порівнювали з матір'ю, яка побивається за своїми дітьми, називали лагідно "зозуленькою-матінкою".

Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

Символом туги за рідним краєм є журавель. Це щемливе відчуття, яке чути у курликанні журавлів, відчуває людина, коли вона далеко від Батьківщини.

"Журавлі кру, кру,

В чужині умру,

Доки море перелечу,

Крилонька зітру,"  –  скільки туги викликають ці прості слова у серці кожного.

Символом матері є ластівка. Легенда каже, що на Петра і Павла вшановували найстарішого члена роду. Родина дарувала йому дубовий  вінок як символ довголіття. А на другу Пречисту -вітали матір. До християнства 22 вересня святкували свято Рожаниці - покровительки матері - породілі. В цей день діти ліпили з глини ластівку і дарували матері. Мати зберігала її протягом року до наступного свята. Якщо мама помирала, то діти клали ластівочку їй у домовину, а на воротях ставили перевернуті граблі зверху прикріпляли ластівку. Так вони стояли 40 днів і всі, хто йшов мимо двору знали, що померла та,на якій трималася вся родина. З ластівкою
пов'язано багато прикмет, повір’їв.

Український народ дуже співучий. Давня легенда розповідає про пташку, пісні якої стали перекладом на пташину мову пісень нашої Батьківщини. Ця пташка - соловей.

Розповідали старі люди, що колись давно ця гарна пташка не жила на наших землях. Гніздилася в далеких краях і не знала дороги на Україну. Але що були солов'ї дуже співучі, то літали по всьому світу і збирали пісні всіх народів для індійського царя.

Залетів один соловейко на Україну і сів спочити у якомусь селі. Всі люди і той час були в полі і село було німе.

– Що то за люди тут живуть? - подумав соловей. - Ні тобі пісні, ані музики не чути. Але зайшло сонечко, і люди гуртом повертали додому. То тут, то там чулися пісні.

   Але пісні були сумними. Тяжка праця за день забрала багато сил. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули люди про втому і так заспівали своєму заморському гостю, що він і не повірив. З усіх земель злетілися солов'ї до царського саду, співаючи йому принесені ними пісні. Аде все те було вже знайоме цареві і він сердився. Аж ось під вікнами заспівав соловей з України, і цар втратив спокій. Таких пісень він ще не чув - і велів тому солов'ю співати день і ніч ...

   Зачудовані солов'ї навесні гуртом полетіли на Україну, щоб слухати наші пісні, перекладати їх на пташину мову і нести в далеку Індію. Сама у нас вони висиджують пташенят, щоб від самого народження вони чули найкращі у світі пісні.

   Не перелічити тих легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках.


(527.5 Kb) ] 18.12.2016, 11:50 --------------------------

Категория: Я У СВІТІ | Добавил: yrok | Теги: символи, ПроектНародні, Я У СВІТІ, України Просмотров: 1584 | Загрузок: 313 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК