Головна » Матеріал для завантаження » НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКТ » ДО УРОКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ

ЗАГАДКИ НА РІЗНІ ТЕМИ
28.12.2011, 09:11

• ПОРИ РОКУ, ДЕНЬ І НІЧ, ПРИРОДА

Із дванадцяти братів троє землю прикрашали,
Троє сонцем огрівали, троє сипали дощами,
Троє віяли снігами. Як же звати цих братів? (місяці)

У південний край землі відлітають журавлі,
Знов лункий шкільний дзвінок нас покликав на урок.
Як цей місяць звати? Прошу відгадати! (вересень)

Кличуть нас ліси, поля, сади назбирати осені плоди.
Із дерев спадає листя жовте, то землею ходить місяць... (жовтень)

Краплі з неба, дахів, стріх, дощ холодний, перший сніг.
Почорнів без листя сад. Що за місяць? (листопад)

Що за гість, що темряву їсть. (день)

Чорна корова всіх поборола, а білий віл усіх звів. (день і ніч)

Махнула птиця крилом – закрила півсвіту чорним крилом. (ніч)

Прийшла молода – мости рознесла. (весна)

Все у зелені довкола: пасовища, ліс і поле.
Мчать струмочки до ріки, ліплять гнізда ластівки.
Яка в сороки новина, про що стрекоче нам вона?
Можливо, що прийшла............. (весна)

Ясне сонечко пригріло, розігнало довгі сни,
В рівчачках заклекотіло – все діждалося....... (весни)

Тане сніжок. Оживає лужок.
День прибуває. Коли це буває? (весною)

Сонце пече. Липа цвіте.
Жито поспіває. Коли це буває? (влітку)

В небі ластівка летить, з вітром листя шелестить.
Воду п’є лелека. Сонце палить. Спека.
Дозріває жито. Що надворі?... (літо)

Покупались, загоріли, наловили низку пліток.
В лісі ягоди дозріли – прилетіло в гості............. (літо)

Спустіли поля. Мокне земля.
Дощ поливає. Коли це буває? (восени)

У садках, гаях блукає, жовті шати одягає.
Золотисту стелить постіль – жде сестрицю білу в гості. (осінь)

Вже дерева сталі голі – і каштани, і тополі...
І дощі ідуть щодня – довгі пасма косі, –
І ніхто їх не спиняє. Це ж надворі... (осінь)

Хто вона, ота красуня в золотім намисті,
Що без пензля і без фарб скрізь малює листя?
На деревах листя те так блищить, мов золоте. (осінь)

Сніг на полях. Лід на річках.
Метелиця гуляє. Коли це буває? (взимку)

Хто наткав полотна аж від дому до вікна?
І сміється, задається: „От така ширина!” (зима)

Стало біло навкруги – я розтрушую сніги,
Наганяю холоди, воду сковую в льоди.
В дружбі з дітьми я всіма. Здогадались? Я.... (зима)

Захопився майстер ділом, - все фарбує тільки білим.
Що ж лишається робити? Фарби іншої нема.
Відгадали, любі діти, хто малює так?....... (зима)

Все навколо стало біло, що ж це до нас прилетіло? (зима)

Ходить-блукає і навкруги
Пухом вкриває ліси та луги. (зима)

Текло, текло, і лягло, мов скло. (лід)

Прозорий, мов скло, а не вставиш у вікно. (лід)

Скрипу-скрипу, все мандрує... Жартома а чи всерйоз
Геть шибки всі замурує білим сріблом Дід.... (Мороз)

Без сокири і дрючків ставить міст через річки. (мороз)

Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (мороз)

Сам не біжить, а стояти не велить. (мороз)

Що то за гість, що тепло їсть. (мороз)

В небі хмара пролітала, білий пух порозсипала,
Він на землю міцно ліг, називають його... (сніг)

Ковдра біла на весь світ. Як та ковдра зветься? (сніг)

Білий, як пір’їна, холодний, як крижина. (сніг)

Надворі горою, а в хаті водою. (сніг)

Живе – лежить, помре – біжить. (сніг)

Що приходить тихо, а відходить з шумом? (сніг)

Падаю на ваші хати. Білий-білий, волохатий,
Прилипаю вам до ніг, називаюсь просто..... (сніг)

Скатертина біла увесь світ накрила. (сніг)

Що це? Що це? – всі кричать. Білі мухи он летять. (сніг)

Взимку сад зацвів білим цвітом, неначе літом. (іній)

Сніговик я невеличкий, носик маю із морквички,

А як ще мене в дворі називатимуть малі? (снігова баба)

Білі мухи налетіли, чорну землю густо вкрили. (сніжинки)

Впаде з неба – не розіб’ється, впаде в воду – розпливеться. (сніжинка)

Ніжна зірка срібно-біла на рукав згори злетіла.
Я приніс її сюди – стала крапелька води. (сніжинка)

І у вогні не горить, і в воді не тоне. (лід; сніжинка)

Хто влітку спочиває, а взимку дітей катає? (санки)

Бігли два пси, позадирали носи. (сани)

По снігу вони не їдуть, як слід,
До вподоби їм тільки лід. (ковзани)

Є в мене два вороники – два залізні коники,
Їду я на них разом по льоду бігом, бігом. (ковзани)

Дві дощечки, дві сестри несуть мене із гори. (лижі)

Біла морква зимою росте. (бурулька)

Росте весною – тільки вниз, любить крівлю і карниз. (бурулька)

Росте вона зимою донизу головою. (бурулька)

Сама вода і по воді плаваю. (крига)

Як сіробокий кінь заіржав, то весь світ задрижав. (грім)

Тур ходить по горах, а туриця по долах.
Тур свисне, туриця мигне. (грім і блискавка)

Хмарка сонцю підморгнула, і дощем з небес линула.
І побіг в ярочок веселий .... (струмочок)

Прокинувсь і відразу до сонечка біжить,
Стрибає по камінчиках, хлюпоче і дзвенить. (струмочок)

У полі при долині, як вийти за село
в живій криничці б’ється прозоре.... (джерело)

Все він може спопелити, але й може обігріти,
Якщо студить нас зима. Обережні будьте з ним
І сьогодні, і завжди, щоб не сталося біди. (вогонь)

На татарському полі поплутані коні,
Вузлики знять, та не можна розв’язать. (небо і зорі)

Торох, торох, розсипався горох,
Почало світати – нема що збирати. (зорі)

Білі овечки по небу блукали, впали додолу, у річку попали. (зорі)

Тисячі овець, а між ними баранець. (зорі і місяць)

Без рук, без ніг, тільки з рогами,
А ходить попід небесами. (місяць)

Рукавом махнув – дерево зігнув. (вітер)

Невидимий дух скинув з мене капелюх. (вітер)

Хто літає, крил не має і пилюку підіймає? (вітер)

Гуляє в полі, та не кінь. Літає на волі, та не птиця. (вітер)

Хоч безкрилий, а літаю, хоч безротий, а гуду.
Хоч безрукий, а зриваю фрукти з дерева в садку. (вітер)

Як станеш на просторі ти, скажи, що це за диво:
І видно край, але дійти до нього неможливо? (горизонт)

Вийшла звідкись гарна дівка, на ній стрічка-семицвітка.
А де з річки воду брала, там коромисло зламала. (веселка)

Тільки дощик прошумів над лужком, над лісом,
Хтось у небі рушничок вишитий повісив. (веселка)

Понад воду стежечка, а води нею не перейдеш. (веселка)

Дівчина з коромислом вийшла в дощик літній,
А на тім коромислі стрічки семицвітні. (веселка)

Поясок ясний зіткала, небеса оперезала,
Після дощику з’явилась, різнобарвно заіскрилась. (веселка)

Після дощу, там де річка, різнобарвна в небі стрічка. (веселка)

З неба диво золоте і світить нам, і гріє

Ніщо без нього не росте, і всяк йому радіє.
Радієш ти, радію я, радіють луки, поле, гай,
Радіє з краю в край земля, а що за диво, відгадай. (сонце)

Ой котилось коло, коло-покотьоло,
Всіх ласкаво гріло, цілий день світило,
А під вечір коло дуже натомилось –
Спати покотилось ген за видноколо. (сонце)

Вдень у небі гуляє, в ввечері на землю сідає. (сонце)

Маленьке, кругленьке, всьому світу миленьке. (сонце)

Серед моря-моря стоїть золота комора. (сонце)

Не дід, а сивий, не спить, а стелиться.
Вкриває землю й океан, а звуть його.... (туман)

Сіре сукно лізе у вікно. (туман)

Між берегів текла, текла. Мороз зміцнів – під скло лягла. (річка)

Наче скло прозоре в’ється синя стрічка,

то біжить у море безупинна....... (річка)

Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. (річка)

По морю йде, а до берега дійде – зразу пропаде. (хвиля)

Мене просять і чекають, покажуся – утікають.
Я найдовші нитки маю, небо й землю я єднаю. (дощ)

Мене частенько кличуть люди,
А як прийду – ховатись будуть. (дощ)

Він скрізь: у полі і в саду, а в дім не попаде,
І я тоді лиш з дому йду, коли вже він не йде. (дощ)

Вийшов хлопчик з-за гори, вилив два відра води.
Стали мокрими поля, ліс, сади, луги і я. (дощ)

Барабана я не маю, нотну грамоту не знаю,
Та бува, що безліч діб вибиваю влучно дріб.
Тільки жаль – у днину гожу барабанити не можу. (дощ)

Довго мене нема – все в’яне, а як прийду – знов оживає. (дощ)
Мене частенько просять, ждуть,
А тільки покажусь – ховатися почнуть. (дощ)

Ішов довгов’яз, у землю ув’яз, із землі всіх повиганяв. (дощ і рослини)

Летіла птиця по синьому небу,
Розпустила крила і сонце закрила. (хмара)

Орлиця темно-сиза розпростерла крила, –
Сонечко ласкаве в небесах закрила. (хмара)

Виріс я у печі, як пекли калачі,
Як спіймать мене взялись – лиш сльозами облились. (дим)

Як сонечка нема – шукать мене дарма.
Сонячного дня завжди поруч я.
Стрибаєш ти чи йдеш – я поруч роблю те ж. (тінь)

Зимою біле, чорне весною,
Літом зелене, а осінню стрижене. (поле)

• ТВАРИНИ, КОМАХИ, ПТАХИ, РИБА

Що за дивна непосида на стежину шишки кида? (білка)

Ой, яке ж воно гарненьке, пишнохвосте і руденьке,
Не звірятко, просто диво: невгамовне, пустотливе.
Вгору, вниз, не гілку, з гілки. Хто ж це буде, дітки? (білка)

Хутряна руденька шуба із сосни стриба на дуба,

Хвіст у неї, як мітла, а сама на зріст мала.
Очі сяють, як намисто, мов дві цяточки вогнисті.
В неї хата гарна, тиха, взимку повно там горіхів.
В лісі любить вона жити. Відгадайте, хто це, діти? (білка)

Сірий, зубастий, по полю блукає, ягнят шукає. (вовк)

Сірий хвостик, сірі вуха, біжить лісом він щодуху,
Гострі зуби всіх лякають. Всі звірятка його знають. (вовк)

Влітку медом ласував, досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг, позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни, а проспав аж до весни. (ведмідь)

Літом наїдається, а зимою висипається. (ведмідь)

Влітку любить полювати, а зимою – в лігві спати.
Як зачує він весну, прокидається від сну. (ведмідь)

Хоч кожух я теплий маю, та на зиму засинаю.
І солодкі, ніжні сни мені сняться до весни. (ведмідь)

В теплій шубі він лежить, цілу зиму міцно спить.
А прокинеться від сну – зустрічатиме весну. (ведмідь)

Хоч у нього шуба є, та, як холод настає,
Він не їсть тоді, не п’є,
І не ходить, не гуляє, а у лігво спать лягає. (ведмідь)

Ліс обійшов, поїв весь мед, в барліг заліг і спить.
А мед він любить, не секрет, на те ж він і............. (ведмідь)

Колобка я з’їла, до зайця в хату сіла,
Вовкові сестричка, а звуть мене........... (лисичка)

В лісі темному блукає, довгий хвіст пухнастий має.
До села як завітає – курочку собі шукає.
Їй на місці не сидиться. Як же звуть її?....... (лисиця)

Прийшла вона з довгим віником
На бесіду із нашим півником,
Схопила півня на обід, та й замела мітлою слід. (лисиця)

У полі, в лісі, навкруги, скрізь у мене вороги.
Часом лізу я у шкоду, їм капусту на городі,
Моркву, ріпу, буряки. Відгадайте, хто такий? (зайчик)

Влітку – сіренький, взимку – біленький,
Довгі вуха має, швидко в ліс стрибає. (зайчик)

Сірі вуха, сірий хвіст, невеличкий сам на зріст.
На городі побував – нам капусту пожував.
Довгі ноги – скік та скік... Ми погнались – він утік... (зайчик)

Він сховався під ялинку, має там свою хатинку.
Він стрибайчик-побігайчик, він маленький сірий... (зайчик)

Я – вухатий ваш дружок, в мене сірий кожушок!
Куций хвостик, довгі вуха, я усіх-усіх боюся. (зайчик)

Пара довгих вушок, сіренький кожушок.
Скорий побігайчик, а зоветься......... (зайчик)

Пазуристий і гривастий. Може він на всіх напасти.
Має він страшенний рев. Відгадали? Хто це?... (лев)

Він такий смугастий, він такий ікластий,
Найстрашніший у тайзі, перед ним тремтять усі,
Як роззявить пащу: - игрр!!! Називають звіра.......... (тигр)

Така велика, довгошия і вища за найбільшу шафу,
Така розумна і красива у зоопарку є ....... (жирафа)

Дуже довга в нього шия і смугаста, як змія,
Нею він через паркан заглядає, наче кран. (жираф)

Дуже товсті ноги маю, ледве їх переставляю.
Сам високий я на зріст, замість рота в мене хвіст. (слон)

Хвіст гачком, а ніс п’ятачком. (свиня)

Гостроносий і малий, сірий, тихий і низький.
Вдень ховається, вночі йде шукать собі харчі.
Сам з гостреньких голочок... Як він зветься? (їжачок)

Котиться клубок, зовсім без ниток,
Замість ниточок – триста голочок. (їжачок)

Колючий клубочок прибіг у садочок. (їжачок)

Не злічу вже, скільки штук за життя я з’їв гадюк.
Я колючий, мов будяк, а зовуть мене......... (їжак)

В лісі є кравець чудовий, шиє звірам він обнови.
Для ведмедя – кожушки, для лисички – чобітки,
Для куничок – рукавички, і для білочки спіднички,
Зайцю – валянки на лапки, і для вовка теплу шапку.
Ще й собі пошив піджак. Хто кравець такий?.......... (їжак)

В мене шубка з колючок, в мене сіра спинка.
Ніс, як чорний п’ятачок, очі – намистинки. (їжачок)

Ні, це зовсім не їжак, хоч на тілі голки видно.
Не комаха і не птах, цю істоту звуть ...................... (єхидна)

Це який дивак знадвору носить здобич у комору
не на спині у мішку, а сховавши за щоку? (хом’ячок)

Орач невідомий вселився до двору –
З-під низу веде борозенку.
А землю старанно відводить угору.
Назвіть його, діти, швиденько. (кріт)

У зеленому жакеті галасує в очереті,
Хоч і плавати мастак, а не риба і не рак. (жаба)

У воді водиться, з хвостом родиться,
А як виростає – хвостик відпадає. (жаба)

У воді сидить охоче, та не риба і не рак,
Вистромить булькаті очі, і виспівує: „кум-квак”. (жаба)

Хоч сама мала на зріст, але має довгий хвіст.
Диво-хвостик відпадає, згодом новий відростає. (ящірка)

Я в’юнка, прудка, луската, щілка-нірка – моя хата.
І коли хтось нападає – хвіст одразу залишаю. (ящірка)

Є у неї славний дім. Гарно їй живеться в нім,
Всюди й скрізь, куди повзе, за собою дім везе. (черепаха)

Дивний крихітний автобус по піску кудись поліз,
А він ходить так повільно через те, що без коліс. (черепаха)

Ця тварина всім відома. Не виходить ніколи з дому.
Їсть, гуляє і спить в хатині, навіть носить її на спині. (черепаха)

Хто на собі свою хату носить? (черепаха)

Живе собі, не поспішає, ногами ледь переступає,
Під панциром своїм без страху завжди гуляє....... (черепаха)

На деревах грається, на хвостику гойдається.
Непосидливе малятко це веселе....... (мавпенятко)

Горбатий міст на чотирьох ногах. (верблюд)

Вік свій ходить з клунками,
Та ще й сідають на нього з мішками. (верблюд)

Народився у пустелі, де піски і дуже жарко,
Маю два горби на спині і живу у зоопарку. (верблюд)

З-поміж інших тварин всяк його впізнає;
Із усіх тільки він ріг на носі має. (носоріг)

Він не олень і не бик, в Африці він жити звик.
Є на носі в нього ріг. Це, звичайно,...... (носоріг)

На собі ношу я дім, від хижаків ховаюсь в нім. (равлик)

Скаче двором ІГОГО – не боюся я його,
Бо воно спокійно й мило з рук моїх травичку їло. (лоша)

Він стояв, хвостом махав. „Хто такий?” – питаю. „Гав!”
І з тих пір усім кажу, що із ГАВОМ тим дружу. (собака)

Він із хлопцями усюди, і не клич, він з ними буде!
І помчить за ними вслід, тільки курява летить. (собака)

У клубок скотившись, НЯВ між клубками ниток спав.
Я йому погладив спинку, хай співає вуркотинку. (котик)

Як ступа, ніхто не чує, тихо крадучись, полює,
І маленькі сірі мишки утікають геть від ........ (кішки)

А у нашої бабусі сидить звір у кожусі,
Біля пічки гріється, без водички миється. (кіт)

Шерсть гладенька і м’якенька,
Спинка гнеться, хвостик в’ється –
Тільки лапки цап-царапки! (кіт)

З „И” я плаваю у морі, з „І” ловлю мишей в коморі.
Якщо „И” на „І” змінити, буде кит мишей ловити! (кит і кіт)

Борознить океан, з голови б’є фонтан. (кит)

В морі рибка золота кораблі переверта. (кит)

У воді вона живе. Нема дзьоба, а клює. (риба)

Ось вона яка розбійниця морська!
Всіх би проковтнула зажерлива ..... (акула)

Живе вона у морі синім, та не тюлень це і не морж.
Я підкажу вам: це рибина, ну а зовуть цю рибу... (йорж)

Смугаста, зубаста, по воді шугає, рибок шукає. (щука)

Висить сито, не руками звито. (гніздо)

У зеленому лісочку хто сидить там на дубочку?
Уночі мишей полює – діточок своїх годує. (сова)

Не стулить ні на мить очей – вночі полює на мишей,
Зате удень відпочива. Ні, це не кішка, а................. (сова)

Школу лісову відкрила, усіх друзів запросила,
Знання їм дає сповна. Хто ж ця вчителька? (сова)

Вдень спочиваю, вночі літаю. Маю круглі очі, бачу серед ночі.
Хто мене впізнав, прошу, щоб сказав. (сова)

Поночі літає, удень засинає.
Кругла голова, зветься............. (сова)

Що воно за дивна птиця? Світла денного боїться.
Дзьоб гачком, великі очі. І не спиться їй щоночі.
—Ху-гу-гу! – вночі співа. Відгадали? Це ж ........ (сова)

Хто це буде? Хто такий? Спить, повірте, навпаки.
День для нас – для нього ніч. Що за птах? Ну, звісно............... (сич)

Пташка невеличка, в неї білі щічки,
Сірі лапки, чорна шапка, фартушок жовтенький, голосок тоненький.
Та ж ця пташка невеличка називається......... (синичка)

Всі в блакитнім піджаку, в рожевій сорочці,
В нас зимою по садку гуляють, як гості. (снігурі)

Дивний ключ у небі лине, не залізний, а пташиний.

Цим ключем в осінній млі відлітають.............. (журавлі)

Хто гнізда свого не має, яйця іншим підкидає?
Та у лісі в холодку все кує: „Ку-ку! Ку-ку!” (зозуля)

Зранку, вдень і внадвечір’я облітаю ліс уздовж і вшир я.
Занесу своє яєчко у чуже якесь гніздечко. (зозуля)

Бідовий хлопчина в сірій сорочині
По дворах стрибає, крихти підбирає. (горобець)

Маленький, сіренький, на соняшник сів,
Надзьобався добре й далі полетів. (горобець)

Ростом він маленький, сірий, чепурненький. (горобець)

Біла латка, чорна латка по деревах скаче. (сорока)

На колір сірувата, на вроду хитрувата.
„Кар-р-р!” – гукає, курчат лякає. (ворона)

Перший я приніс весну, пробудив усе від сну.
Заспіваю під вікном, звуть усі мене......... (шпаком)

Перший я приніс весну, розбудив усіх від сну.
Чув пісні мої усяк, називають мене......... (шпак)

Вірно людям я служу, їм дерева стережу,
Дзьоб міцний і гострий маю, шкідників ним добуваю. (дятел)

Б’ється, стука молоток, поправляє нам садок. (дятел)

Чути в лісі: „Стук – стук – стук...” Хто це? Що за дивний звук?
Біда жукам-короїдам: він узявся до обіду! (дятел)

Стук-стук-стук, стук-стук-стук – лине лісом перегук.
І у будень, і у свято ліс лікує лікар......... (дятел)

Відгадайте, діти, хто має носик-долото?
Ним комах з кори виймає, про здоров’я лісу дбає? (дятел)

Дзьоб міцний і довгий маю,
Шкідників ним добуваю. (дятел)

Без сокири, без лопати поробив пташкам я хати. (дятел)

Хто на дереві над нами прибиває щось гвіздками? (дятел)

Цілий день працюю в гаї, діловито дзьобом б’ю,
Я не цвяхи забиваю – я комашок дістаю. (дятел)

Наче сонячні клубочки хтось розсипав біля квочки.
Хто це там пищить, малята? Здогадались? Це ж ..... (курчата)

Два пухнастих малюка роздирають черв’яка,
Мати бігає, кокоче, малюків мирити хоче. (квочка і курчата)

Хоч годинника не має, вранці всіх нас піднімає.

Кожен прокидається – з сонечком вітається. (півень)

По двору усеньке літо ходить дивний КУКУРІКУ.
Він червоний гребінь носить, і на мене оком косить. (півень)

По подвір’ю ходить птах і співає по складах. (півень)

Збігають до ставка стежинкою, немов перлинка за перлинкою.
Біленькі всі і всі горласті, а на ногах в перлинок – ласти. (гусенята)

У воді купалася, сухою зосталася. (гуска)

Не змій, а сичить, не човен, а плаває.
Кого побачить – кричить. Ходить лівою, правою. (гуска)

Плавала, купалася, сухенькою зосталася. (качка)

Птах поважний, чорно-білий, ловить рибу він уміло,
Добре може він пірнати, та нащо йому літати.
Здогадались ви, що він називається.... (пінгвін)

Прилетів жучок, на мою долонечку: крильця червоненькі,
по всіх пальчиках ходило, з мізинчика полетіло. (сонечко-жучок)

До квіточки лечу – дзижчу: „ Жу-жу-жу!”
А як звати – не скажу. (бджілка)

Не мотор, а шумить, не літак, а летить.
Не гадюка, а жалить. (бджола)

Гуде, над квітами літає,
На ньому светрик світло-золотий,
У нього груди ніжні щирозолоті. (джміль)

Хто мене вб’є, той кров свою проллє. (комар)

За лісом-пралісом каша кипить. (мурашник)

На капусті я родився, і капустою живився,
На капусті я й умер, та ізнов ожив тепер.
Тільки вже не той я став, що в капусті плазував:
Не плазую, а літаю, бо прегарні крильця маю. (метелик)

Не плазую, а літаю, бо чудові крильця маю. (метелик)

Різнобарвна квітка мила у віконце залетіла. (метелик)

На ділянці біля дачі працівник він не ледачий,
І у дощову погоду не тікає він з городу.
Хто в землі живе і як, знає краще всіх .......... (черв’як)

• РОСЛИНИ, ОВОЧІ, ФРУКТИ, ЇЖА, ПРОДУКТИ

Немов їжак, колючий, солодкий та пахучий.
Ягідку зірвеш – руку обдереш. (аґрус)

В теплий дощик народився, парасолькою накрився.
Може б з лісу пострибав, якби другу ногу мав. (гриб)

Стоїть при дорозі на одній нозі, капелюшок має, а нікого не вітає. (гриб)

Під хвоєю ховаються чи листом укриваються,
Шапки не знімають, дощику чекають. (гриби)

Ні листя, ні гілля – у гаю зростають. (гриби)

Всі ми в шапочках-брилях заховались під кущі,
Бо як вийдемо на шлях – враз опинимось в борщі. (гриби)

Поховались за пеньки довгоногі хлопчаки
У картузиках руденьких. Називають їх.......... (опеньки)

Ми цукрові, ми кормові. Є брати у нас столові.
Ми зростали у полі рядами, люди звуть нас... (буряками)

Ген із поля до села в кухню тіточка прийшла.
На підлозі сіла: хрусь! „Я сама не роздягнусь!
Стали тітку роздягать, і зняли хусток із п’ять,
Фартухи, кожух, каптан... А залишився качан.
Як же зветься тітка тлуста? Здогадалися?..... (капуста)

Була дитиною – не знала пелюшок.
А старою стала – сто пелюшок мала. (капуста)

Латка на латці без голки зшиті. (капуста)

Я червоний, я гіркий – відгадайте, хто такий. (перець)

У зеленії хустинки золоті хова зернинки.
Хоч зубів багато маю, та нікого не кусаю. (кукурудза)

Із віку боса, простоволоса,
Лиш тільки зубки ховає в шубки. (кукурудза)

На городі молода пишні коси розпліта.
У зеленії хустинки золоті хова зернинки. (кукурудза)

Ми злакові рослини ще вищі від людини,

Їдять нас до весни – стебло, плоди й листки. (кукурудза)

Круглий, а не м’яч, зелений, а не трава,
З хвостом, а не миша, солодкий, а не мед. (кавун)

На хвилиночку у гості я б до друзів покотився.
Та прив'язаний за хвостик з того дня, як народився. (кавун)

Ні вікон, ні дверей, повна хата людей. (огірок)

Довгий, зелений – добрий, солоний,
Добрий і сирий. Хто він такий? (огірок)

До матінки за хвостики прив'язані синочки,
Лежать під листячком, а звуться.............................. (огірочки)

Ми – зеленої всі масті, всі довгасті, всі смугасті.
Прив’язали нас в грядках на зелених ланцюгах.
Гарбуза ми сини й дочки. Звати як нас? (огірочки)

Ліз Мартин через тин,
Сам переліз, а голову на тину залишив. (гарбуз)

Має тіло під землею, а кучерики – над нею.
Несмачна без неї юшка. Тож травичка ця.... (петрушка)

Дозрів, розкрив у полі зернисті парасолі.
І у пахучий сніп перетворився... (кріп)

Одежин багато маю. Така в мене вдача,
Що хто мене роздягає, той частенько плаче. (цибуля)

Я гірка і завжди свіжа, всім подобаюсь одначе.
Хто мене ножем уріже – неодмінно сам заплаче. (цибуля)

Як на неї подивився, то сльозами залився. (цибуля)

Сорок свиток одягає, коли в полі виростає,
Починає їх знімати, – встигай сльози витирати. (цибуля)

Сидить Марушка в семи кожушках.
Хто її роздягає, той сльози проливає. (цибуля)

Йшла пані з-за гір, несла на собі сім шкір,
Як її роздягали, то над нею ридали. (цибуля)

Що то за голова, що лиш зуби і борода? (часник)

А я, братці, ох сердитий, припікаю язичок.
Я вбиваю всі мікроби, бережу вас від хвороб. (часник)

Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (морква)

Я кругленька, червоненька, з хвостиком тоненьким,
На городі мене рвуть і до столу подають. (редиска)

Я кислий був зелений. Дозрів – і пожовтів.
З жарких країн, малята, до чаю прилетів!
Хоч кислий я, малята, зі мною чай смачніш.
Додам я аромату – і станеш здоровіш. (лимон)

Спочатку кислим був, зеленим, та дозрів і пожовтів.
Із далеких країн півдня я до чаю прилетів. (лимон)

Дорога далеко на південь веде –
Горіх величезний там росте.
Штормить океан, вгорі – альбатрос,
В тропічнім саду зростає... (кокос)

На смак він солодкий, з кисличкою трішки.
Жовтогаряче забарвлення має,
Нагадує сонечко – кожен це знає.
Малята його знають як один:
У плода смачне ім'я... (апельсин)

Всі дорослій малюки плід куштують залюбки.
І коли сніги й зима, сяє сонечком... (хурма)

З самісінької Африки привіз дядько Панас
Маленькому Івасику солодкий... (ананас)

А воно, мов золоте, спілим соком налите,
І рум'яне, й духовите, медом сповнене ясним,
Видно зернятка у нім. (яблуко)

Весною цвіт, восени – плід;
На дереві гойдається, чорнобоким називається. (яблуко)

Весною біле, літом зелене,
Восени жовте, зимою добре. (груша)

В червоних намистинках стоїть дівка молода.
1 збігаються всі діти, щоб на неї поглядіти:
За намисто кожен – смик! Та й укине на язик! (вишні)

Що за грона висять і на сонечку блищать,
Прикрашають кожний сад? То солодкий... (виноград)

Синя сорочка, жовта серединка,
В середині є намистинка.
Хто мене з'їдає,
Той намистинку викидає. (слива)

Люблять дорослі і діти його, дуже смачне і солодке воно.
У вашому роті розтане само, лишиться паличка, це..... (ескімо)

З поля зжинають, у млині перетирають,
В печі гублять – клянуться, що люблять. (хліб)

Хата мною багата, людям брат я і друг.
І коли вже я в хаті – буде й пісня навкруг. (хліб)

Народився із землі, зарум’янивсь на вогні.
І з’явився на столі до борщу тобі й мені. (хліб)

На столі найголовніший, найситніший, найсмачніший.
Він пахучий та пухкий, білий, чорний – ось який. (хліб)

Розколеш лід – візьмеш срібло,
Розколеш срібло – візьмеш золото. (яйце)

Білий, як сніг, в пошані у всіх, до рота попав, там і пропав. (цукор)

Лінився, лінився, в окропі опинився,
У сметані купається, черги дожидається. (вареник)

• БУДИНОК, ПОБУТ

Стоїть на дорозі, усім заважає: хто йде, той штовхне, а з дороги ніхто
не прийме. (двері)

Хвіст надворі, а ніс в хатці.
Хто ніс поверне, той і в двері зайде. (ключ)

Малий сторож, не гавкає, не кусає, а до хати не пускає. (замок)

Озера скляні, береги дерев’яні.
Служить людям давно, зветься як воно?.... (вікно)

Цокотунчик на руці примостивсь на ремінці,
На лиці кругленькім вусики тоненькі.
Як за вушко покрутить, день і ніч він цокотить. (годинник)

Ніг не маю, а ходжу, рота не маю, а скажу,
Коли обідати, коли спати, коли роботу починати. (годинник)

Через поле і лісок подається голосок,
Швидше, ніж літає птах, він біжить по проводах.
Дуже зручно вам і нам – скажеш тут, а чути там. (телефон)

Є у мене вірний друг, має він чудовий слух,
І говорить голосами моїх друзів, тата й мами.
Як же звати мого друга? – Всім відомо, це папуга!
- Помиляєшся, Антон, зветься друг мій............. (телефон)

В ящику вікно, у вікні – кіно. (телевізор)

По дроту ходить, пітьму розгонить,
Вогнем не запалиш, водою не погасиш. (електрика)

Таким пузатим і поважним він починає новий рік.
Та худне швидко із днем кожним, дивись, змарнів і зовсім зник. (календар)

Дуже працьовита тітка чистить біло зуби... (щітка)

То холодним, то гарячим вдома кожен мене бачив,
І співаю я від жару, і пускаю з носа пару. (чайник)

В животі лазня, в носі сито, на голові ґудзик,
одна рука – і та на спині. (чайник)

Біля тіла – вухо, голови – не маю,
Молоко, сметану, квас добре зберігаю. (глечик)

Біля мене шапки всі знімають, хоч не мерзну – тепло одягають.
Та ніхто не кличе погуляти, в коридорі мушу я стояти. (вішалка)

Стоїть пані у куточку в гарнім чобіточку. (кочерга)

Не кінь, не пес, їсть дрова, а не овес. (піч)

Рогатий, а не віл, їсть-їсть, а не ситий,
Людям подає, а сам у куток іде. (рогач)

Стоїть в баночці, в аптечці, коричневий, пахучий.
А на ліктях і колінках він жовтий і щипучий. (йод)

Металевий в неї носик і льняний у неї хвостик.
Із шиття не буде толку, якщо ми не візьмем...... (голку)

Я блискуча, гостренька, маю вушко маленьке,
За собою несу довгу-довгу косу. (голка)

Два кільця, два кінця, а посередині цвях. (ножиці)

Хто всім нам хліб ділить? (ніж)

Без рук, а з ногами, без ребер, а з боками,
І спинка міцна є, а голови немає. (стілець)

Два скельця, три дужки: на ніс і за вушка. (окуляри)

Своїх очей не маю, а іншим бачити допомагаю. (окуляри)

Я порою дощовою, наче дах над головою.
При собі мене тримають, а як дощ пройде – складають. (парасолька)

Хто зубів багато має, та нікого не кусає. (гребінець)

Густий та зубчастий учепився в чуб вихрастий. (гребінець)

Я гарне, кольорове, і гладеньке, і милке, а очі бояться мене. (мило)

Частокіл біленьк|ий чищу, тру і мию,

бо нічого більше я робить не вмію. (зубна щітка)

Висить, теліпається, всі за нього хапаються. (рушник)

Невеличкі дві хатини, в них м’які і теплі спини,

По п’ять братиків малих прожива в хатинах тих. (рукавички)

Жовті, чорні і біляві, вони ходять завжди в парі. (черевики)

Дерев’яна гора, що не крок – то діра. (драбина)

Від хати до хати йде, а до хати не заходить. (стежка, дорога)

Стоїть верба серед села, розпустила пір’я у кожне подвір’я. (дорога)

• ЛЮДИНА

Найрідніша, наймиліша, всіх вона нас пестить, тішить.
Завжди скрізь буває з нами. Відгадайте, хто це?.......... (мама)

Я антонім слову „сміх”, не від радості, потіх

я буваю мимоволі, від нещастя, горя, болю,
від образи і невдач. Відгадали слово? (плач)

Все життя одна одну обганяють, а випередити не можуть. (ноги)

Два брати під одним дахом живуть, один одного не бачать. (очі)

Два брати через гору живуть і ніколи один до одного в гості не ходять. (очі)

Було собі два брати. І обидва — Кіндрати,
Через доріжку живуть, а один одного не бачать. (очі)

Завжди в роті, а не проковтнеш. (язик)

Повен хлівець білих овець, а за ними баранець. (язик та зуби)

Сопе, хропе, часом чхає, туди-сюди зазирає.
На морозі замерзає, бо одежини не має. (ніс)

Мають його пароплави, мають його й люди.
Ну а хто не вихований, суне його всюди. (ніс)

У всіх він є, ось подивись – старе, мале і юне.
Та кепсько, коли хтось кудись його без діла суне. (ніс)

Між двох світів я посередині один. (ніс)

Коло носа в’ється, в руки не дається. (запах)

У тварин не буває, навіть і у шимпанзе.
Хоч зубів і не має, а людину гризе. Що це таке? (совість)

А відгадайте-но: що я таке? Всі хочуть, як народиться дитина,
Щоб я було красиве і дзвінке, бо носить все життя мене людина. (ім’я)

Воно належить мені, але інші користуються ним частіше за мене. (ім’я)

Не старіє, не вмирає, а все нищить, забирає. (час)

Носиш їх багато років, а ліку їм не знаєш. (волосся)

Горщик розумом багатий, є у ньому 7 дірочок. (голова)


Ніколи спочинку не знає, по тілу кров розганяє. (серце)

Зверху гай, під гаєм моргай,
Під видком нюхко, під нюхком цапко. (голова)

• НАВЧАННЯ

З братом я живу у парі, та не в злагоді – у сварі,
Робимо все ми залюбки, тільки завжди навпаки.
Я збираюся лягати, брат лише почав вставати,
Я почну відпочивати, він рушає працювати.
Як він може веселитись, коли мушу я журитись?
Я стою, а брат біжить, як нас люди звуть, скажіть? (слова-антоніми)

Називає він ознаки, все він знає про предмет:
Липовий, смачний, солодкий – здогадаєшся, що мед!
А про всі його прикмети розповів нам хто? (прикметник)

Коли хочеш ти читати, то мене повинен знати,
А коли мене не знаєш, то нічого не вгадаєш. (абетка)

Аж тридцять три зорі вам світять не вгорі –
На білім-білім полі збирали їх поволі.
Ці тридцять три зорі у вашім Букварі. (алфавіт)

Є книг багато – радісних, печальних,
Товстих, тонких, барвистих, наче жар.
Але одна усім книжкам начальник.
А звуть її по простому – ................ (буквар)

Цю найкращу в світі книжку знає будь-який школяр.
До усіх книжок доріжку прокладає наш......... (буквар)

З ним подружить кожен з вас, як піде у перший клас.
Бо хоч завжди він мовчить, та читати вас навчить. (буквар)

З однієї ми родини, від Андрія до Ярини,
Як по одному, самі ми буваємо німі.
Хоч і маєм різні назви, добре знаєте всіх нас ви.
Певним станемо рядком – заговоримо ладком.
Ми – писемності основа, а без нас – ніхто ні слова. (букви)

Часом чорні криві, від роду німі,
А стануть у ряд – враз заговорять. (букви)

Хто абетку з вас вивчав, різні букви зустрічав.
Кожна з них від А до Я промовля своє ім’я.
Лиш одна із них німа. Здогадався, певно, всяк,
Звуть цю букву............. (м’який знак)

Злита з хвостиком ця крапка, невеличка, власне, лапка.
Робить паузу, всім знайома. Як вона зоветься? (кома)

Вийде на доріжку – всім підставить ніжку. (кома)

Я такий же, як знак розділовий, і відомий шкільній дітворі.
Та в словах української мови я пишусь не внизу, а вгорі.
Спробуй лиш написати ім’я, зразу стану в пригоді я. (апостроф)

Утрьох їдуть братці верхом на одній конячці. (пальці на олівці)

Хлопчик бігає по полю, слід лишає за собою,
Пише носом молодець, його звати..... (олівець)

Невеличка хатка. Там живуть малятка.
Ми їх, гостроносих, у коробці носимо. (олівці)

Довгі палички кругленькі – сині, жовті, червоненькі,
На папері походили, кольори свої лишили,
Звуться палички оці кольорові .......... (олівці)

Убрання барвисте мають, на папері слід лишають. (кольорові олівці)

Виводить букви і слова ота цікава штучка,
В руці виблискує здаля нова гарненька........ (ручка)

Кольорові ми сестрички, ми сумуєм без водички.
Хочемо все прикрашати, кольорами малювати. (фарби)

Невидимий вітер, немов футболіст,
Ганяв по дорозі березовий лист.
Я слідом ішов через площу і міст
На пошту відправити братові.... (лист)

Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє. (письмо)

Снігові поля, чорні граки, хочеш бути розумним – бери та вчи. (книжка)

Не кущ, а з листочками, не сорочка, а зшита,
Не людина, а навчає. (книжка)

Дуже я потрібна всім – і дорослим, і малим.
Всіх я розуму учу, а сама завжди мовчу. (книжка)

Завжди можу стати у пригоді, моїх вам порад не злічить.
І кажуть про мене в народі: „Мовчить, а сто дурнів навчить”. (книжка)

Кругла куля непроста, голуба, велика;
Без будинків там міста, без води там ріки;
Без людей і без землі і шляхи, і гори,
І моря, і взагалі – всі земні простори. (глобус)

Що не має ні початку, ні кінця? (коло)

Ось до класу всіх скликає голосистий цей дзвінок,
І ми радо поспішаєм не в садок, а на............. (урок)

Він нам рідний, дорогий, він хоче нас навчити
Любити край чудовий свій. Це мудрий наш........ (учитель)

Малюкам гукаю я, що уже не дошкільня!
А шкільний дзвінок співочий називає мене...... (учень)

Три у мене сторони, міцно з’єднані вони,
А між ними три кути. Хто я? Чи вгадаєш ти? (трикутник)

Чотири в мене сторони, усі однакові вони.
Всі четверо кутів прямі, ім’я моє назвіть самі. (квадрат)

Маю чотири сторони, не всі однакові вони.
Прямих кутів чотири маю, як мене звати – не згадаю. (прямокутник)

• ІГРАШКИ

Хоч і їсть лише повітря – поправляється за мить.
Як наїсться, то без вітру аж за хмари полетить. (повітряна кулька)

Дерев’яна, розписна, зверху нібито одна,
Та лукавинка на личку – В ній бо сховані сестрички.
Нумо, поміркуйте трошки, це ж бо іграшка... (матрьошка)

Гру цю люблять всі на світі: і батьки, і їхні діти.
М’яч. Удар. І крики: „Го-ол!” Пречудова гра........... (футбол)

Всі його ногами б’ють, відпочити не дають.
Він не журиться, не плаче – на зеленім полі скаче. (футбольний м’яч)

Круглий, гарний і легенький, високо літає,
Йому діти дуже раді, бо ним кожен грає. (м’яч)

В оркестрі поважають, та б’ють мене, як грають. (барабан)

Сам пустий, голос густий,
Дріб вибиває, дітей звеселяє. (барабан)

• ТРАНСПОРТ, ДОРОГА

У рот каміння набирає без усяких перешкод,
Будувати помагає довгу греблю і завод. (екскаватор)

Носить хобот, а не слон. За слона сильніший він.
Сотні рук враз заміняє, без лопати, а копає. (екскаватор)

Навесні у полі ходить і пшеничні зерна
Висіває він ретельно – засіває землю.
Дуже сильний, але має лагідний характер.
Кожен добре його знає, це, хлоп’ята, ...... (трактор)

Кінь сталевий вівса не просить, але оре і косить. (трактор)

Я багато підіймав, бо велику силу мав,
Без утоми я трудився, будівельникам згодився. (підйомний кран)

Знизу вгору, потім вниз чудо-віз мене привіз:
Без руля і без коліс тягне вгору, потім вниз. (ескалатор)

Під землею вогні горять, під землею замки стоять,
Під землею чудеса мчаться, сядь і можеш покататься. (метро)

Їду, їду – ні коліс, ні сліду. (човен або пароплав)

Не ягня, не кінь, не поні, стоїть смирно на припоні,
Біля берега живе, розв’яжи – і попливе. (човен)

Я стою на ходу, а спинюся – упаду. (велосипед)

Як натиснеш на педалі – побіжить в далекі далі. (велосипед)

 


28.12.2011, 09:11 --------------------------

Категория: ДО УРОКУ ЛІТЕРАТУРНОГО ЧИТАННЯ | Добавил: Еріка | Теги: загадки Просмотров: 44696 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 3.5/13
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 1
Гостей: 1
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ

Україна. Кривий Ріг