Головна » Матеріал для завантаження » НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКТ » ДОСВІД РОБОТИ

Роль гри у навчальній діяльності молодших школярів
(52.3 Kb) ] 26.01.2014, 16:52 Чудес в педагогіці не буває. Є велика,складна,творча,часом безмежна робота. Добре,коли вчитель перебуває в постійному пошуку,знаходить такі шляхи і методи навчання ,щоб на кожному уроці дивувати учнів. Добре,якщо вчитель уміє складати з учнями щирі,доброзичливі і водночас вимогливі стосунки,ставити на контроль кожну помилку,на кожне дитяче « чому?» давати вчасно чітку відповідь. Я вважаю,що саме тоді і буде результат.
Як захопити кожного учня до активної роботи? Як навчити нового,не змушуючи « пити насильно»,а « викликавши» спрагу ,залучити до пошуку?
Мої вихованці – учні початкової школи. Зараз це-другокласники. Зацікавити моїх учнів зовсім непросто. Знаючи,що провідний вид діяльності для учнів початкової школи –це гра,постійно користуюсь нею. Хочу помітити,що саме використанню цікавих вправ,ігрових ситуацій на своїх уроках я приділяю багато уваги. Я вважаю ,що такі вправи сприяють підвищенню якості знань моїх учнів. У грі формуються майже всі особливості і можливості особистості дитини. Гра – це своєрідна школа підготовки до праці. У грі виробляються спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля, активність. Гра – це і школа спілкування для дитини. А.С.Макаренко вважав, що гра має дуже великий вплив на розвиток дитини, "яка дитина у грі, майже така вона буде і у роботі, коли зросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається саме у грі…". Найактивніше використання ігрової діяльності в навчальному процесі просто необхідне; її використання дає змогу успішно формувати і закріплювати позитивне ставлення дитини до навчальної праці. Гра супроводжує школярів не лише у першому – другому класах, а й упродовж усього навчання. Тому я завжди пам’ятаю: граючись, дитина – навчається. Гра – найбільш засвоєна дітьми діяльність. У ній вони черпають взірці для вирішення нових життєвих завдань, які виникають у пізнанні, у праці, у художній творчості. Використовуючи на своїх уроках гру я бачу,як діти тренують свої сили, розвивають вміння і навички. Гра допомагає мені зробити будь-який навчальний матеріал цікавим, викликає в учнів глибоке задоволення, створює радісний робочий настрій,допомагає дітям відчути ситуацію Успіху, полегшує процес засвоєння знань.
Матеріал до своїх уроків я добираю різноманітний. За характером пізнавальної діяльності цікаві завдання поділяю на такі групи:
- Завдання,які вимагають від учнів виконавчої діяльності. Це наша улюблена гра « Хто швидше долетить до Зірочки?».
- Ігри із такими завданнями ,які вимагають у учнів відтворюючої діяльності. Це- « Математична рибалка», « Швидкий поштарик», « Театр Мім», « Павучок», « Засвіти Сонечко!».
Завдання, в які включаються елементи пошукової діяльності та дитячої творчості. Це наша гра « Лабіринт», « Пошук скарбів», « Відчуй свій успіх!» , «Чарівний мішочок»,«Скарби народів світу»,«Чарівні родзинки».
Перед початком таких завдань та гри я обов’язково викладаю сюжет,розподіляю ролі,ставлю перед учнями пізнавальну задачу та мету, обов’язково роблю необхідні записи на дошці. До роботи я залучаю кожного учня. Підбираючи ігри я поєдную два елементи навальний та ігровий. Коли визначено завдання я надаю йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії. Ігровий спонукає учнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з'являється і активність, і творчі думки, і дії хвилювання за себе, команду, весь колектив.
Ось приклад створення ігрової ситуації для рольової гри: на одному з уроків до першокласників. До нас раптом завітав «листоноша». Він роздає кільком дітям «листи» — завдання для складання маленьких оповіданні, за малюнками (або опорними словами), що лежать у конвертах. З нетерпінням очікують діти цих листів, прагнучи скласти свій власний і найкращий твір.
При навчанні читати недостатньо сьогодні лише кілька разів штудійовати один і той же текст. Ця робота швидко втомлює дітей одноманітністю. Дітям стає не цікавим такий урок. А якщо сюди внести елементи загадковості, то дітям буде цікавіше навчатися, в них виникне інтерес до навчання. У дітей з’являється цікавинка. І яким же засобом можна зацікавити учнів? Таким засобом, за допомогою якого можна зацікавити учнів, викликати в них інтерес до виучуваного матеріалу, є гра. Всім відомо, що сам процес читання на початковій стадії – надзвичайно важкий для дітей, потребує від них значних розумових зусиль. А використання гри дає можливість навчатися у більш легкій, невимушеній формі. Користь застосування ігор на уроках читання, як і на інших, загальновизнана. Вони сприяють розвитку в моїх учнів спостережливості, вчать порівнювати, аналізувати, робити висновки, узагальнення. Гра знімає нервове переживання, допомагає мені естетично оформити навчальний матеріал, а дітям – емоційно сприйняти його.
Готуючись до уроку я чітко продумую послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку. Головні умови ефективності застосування ігор - органічне включення в навчальний процес; захоплюючі назви; наявність справді ігрових елементів, зокрема зачинів, римування; обов’язковість правил, які не можна порушувати; використання лічилок; емоційне ставлення самого вчителя до ігрових дій . Коли якусь гру використовують надто часто, виникає небезпека втрати інтересу дітей до неї, бо зникає новизна. Тому,якщо ви не бажаєте щось змінювати,лишаючи незмінними ігрові дії, в зміст треба вносити щось нове: ускладнювати правила, змінювати предмети, включати елементи змагання починати гру несподіваної лічилки або ігрового зачину. Пояснення під час гри та проведення гри має бути лаконічним і зрозумілим, пробуджувати інтерес. І чим молодші учні, тим доцільніше не тільки пояснювати, як грати, а й зразок, як це робити. Зрозуміло тут ,що участь класовода залежить під змісту гри. Наприклад, гру «Відгадай», мета якої - розвиток зв'язного мовлення, вміння точно й коротко описати предмет, доцільно почати з розповіді-зразка, щоб діти зрозуміли, як розповідати про характерні ознаки предмета.
У ході гри я використовую сигнальні картки,різні цифри-позначки,сигнальні зірочки. Хочу ще зазначити те ,що ігрова форма змісту уроку повинна мати посильний зміст для кожної дитини ( тобто це і є елементи диференціації). Правила гри чітко сформульовую. Обов’язково роблю з учнями підсумок. Зірочками відзначаю дружну роботу групи , або команди. Ці зірочки спалахують на нашому зоряному небі,кожна з них має ім’я учня,хто її запалив. Знаю,що діти з нетерпінням чекають того дня,коли ми разом будемо лічити зірочки,зароблені власною працею! Приведу приклад з уроку математики. Я несподівано ставлю на стіл іграшкові терези, кладу кілька яблук, огірків, цукерок і пропоную пограти «в магазин». «Продавець» і «покупець» швидко лічать, а учні стежать за правильністю розрахунків. Так у грі малюки тренуються в додаванні й відніманні. На уроках математики, нехай нікого це не дивує, ще можливі і спортивні ігри. Потрібно заздалегідь приготувати картки з нескладними прикладами і відповідями. На одних картках – відповіді правильні, на інших неправильні. Картки можуть бути різними за кольором і тим самим відрізняти ігреків за участю у командах. Я по черзі показую картки ,а учні у відповідь роблять певні рухи. Наприклад, при правильній відповіді - руки вгору,при неправильній–руки вперед. Гімнастичні вправи можуть бути найрізноманітнішими. Так за 2-3 хвилини клас повністю готовий до роботи. Але вчитель мусить усвідомити , що ,добираючи ігри, продумуючи ігрову ситуацію, необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, мусимо чітко спланувати хід їхнього проведення , творче мислення на досягнення поставленої мети.
Мої діти люблять виступати в ролі вихователя, вчителя, водія, космонавта,художника. Подобається дітям малювати звірів та птахів. Такі ігри я провожу не тільки на уроках, а й у позаурочний час. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, мої діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні мого класу. У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – творчість, гра – праця,гра-натхнення.
Таким чином, можна говорити про те, що навчальна діяльність зароджується в надрах ігрової і лише поступово стає провідною. У процесі гри мої учні поступово не тільки сприймають мету навчання, а й добирають засоби, за допомогою яких її можна досягти, виконують певні дії і навіть контролюють й оцінюють результати цієї діяльності. Гра дарує моїм учням щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у учнів формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров'я, радість дитячого життя.
Навчаючись , ми граємо! Практично вирішити цю проблему зміг нині добре відомий всім Ш.О.Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання в світ зацікавленості , в чудовий світ гри.. Ш.О.Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І я вважаю , що це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною , щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов'ю до Вчителя.
Моїм учням дуже подобається гра. Чому саме гра подобається учням? Тому, що гра дарує радість і захоплення, що сам процес гри сповнений несподіванок, а результат – таємниця. Але крім суб'єктивного сприйняття, є, безумовно, глибший вплив гри на людину, на основні сфери її життєдіяльності: фізичну, емоційно-вольову, інтелектуальну та духовну . Мої діти дуже полюбляють ігри-драматизації . У іграх-драматизаціях удосконалюється звукова вимова, збільшується словниковий запас, уміння використовувати жести, міміку, інтонацію. А ще такі ігри допомагають у розв'язанні завдань естетичного виховання, формують уміння передавати почуття та вчинки дійових осіб, виражаючи при цьому своє ставлення до їх моральної суті. У народі кажуть: "Де гра, там і радість!». Мої учні іноді можуть так захопитися грою, що їх навіть заспокоїти важко. Те, що в звичайній, не ігровій ситуації для дитини нудне, неприємне і втомливе, у грі, завдяки її емоційній привабливості, долається успішно й легко. Розумно організована гра є дійовим методом формування таких рис особистості, як дисциплінованість, кмітливість, сміливість, витривалість, винахідливість, спритність, рішучість, наполегливість, організованість, стриманість. Крім того, гра вчить напружувати зусилля, керувати собою, бути точним, додержувати правил поведінки, діяти в колективі. Ігри, що відображають працю дорослих, сприяють трудовому вихованню учнів. Переоцінити значення гри в житті важко. А уявити дитинство без гри неможливо.
Сьогодні, в час відродження національної системи виховання, дуже важливо залучати до процесу формування особистості дитини українські традиційні народні дитячі ігри. Національні дитячі гри українського народу дуже глибокі своєю мудрістю, містять у собі величезний виховний матеріал і потенціал. Вони добре сприймаються нашими дітьми, і за формою, і за змістом.
Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина яка грається віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Гра постійно стає напруженою працею і через зусилля веде до задоволення,відчуття успіху та задоволення від отриманих знань на уроці!
Я впевнена, що в початкових класах тільки гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підгримувати в моїх учнів інтерес до важливих і складних предметів, властивостей і явиш, на яких у звичайних умовах зосередити увагу всіх учнів не завжди вдається.Ігри в школі – перш за все дидактичні, повинні приковувати нестійку увагу дітей до матеріалу уроку, давати нові знання, заставити їх напружено мислити.
"Що посієш, те й пожнеш” – заповідає стародавня мудрість. Отже, які якості матимуть сьогодні діти, такі матиме і майбутній світ, в якому жити всім нам.
Спостереження показують що учні, які були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування і які протестували проти вимоги "прочитай сторінку”, змогли подолати труднощі читання саме через гру. Хочу застерегти учителів від надмірного захоплення грою у навчанні дітей, оскільки гра не є універсальним методом навчання молодших школярів. Потрібно привчати дітей виконувати завдання і в звичайній формі, показувати їм, що навчання – це не лише гра, а й серйозна, важка праця. Питання раціональної, виправданого застосування гри у навчальному процесі першокласників певний час було предметом найширших досліджень сучасних педагогів. Так, у працях Н.Бібік, Н.Підгорної, Н.Скрипченко відзначалось, що місце гри в навчальному процесі змінюється: чим менше розвинений вольовий компонент діяльності у дітей, тим частіше використовуються ігрові форми. Доцільність використання гри на тих чи інших етапах уроку залежить також і від рівня знань, умінь і навичок учнів та від складності дидактичних завдань, які стоять перед ними. Гра допомагає учням, коли важко, коли є необхідність створити додатковий емоційний фон навчання, опосередковано впливати на хід і результати їхньої діяльності.
На мою думку, навчальна гра несе в собі значний потенціал активізації навчально-пізнавальної діяльності, необхідно лише як в теорії, так і на практиці глибше розкривати саме механізм взаємодії навчального та ігрового компонент пізнавального процесу. Я бачу , що з такого підходу мої учні повніше розкриваються,починають працювати творчо,фантазувати,образно мислити,робити висновки. Урок стає цікавим. У цьому і є на мою думку родзинка мого уроку!

(52.3 Kb) ] 26.01.2014, 16:52 --------------------------

Категория: ДОСВІД РОБОТИ | Добавил: Зорька | Теги: Гра Просмотров: 6297 | Загрузок: 782 | Рейтинг: 3.0/2
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:



Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 12
Гостей: 12
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ

Україна. Кривий Ріг