Тема: « Чорнобиль не має минулого часу»
 Мета: розширити знання дітей про трагедію століття – вибух на ЧАЕС;
            розвивати в учнів мислення, пам'ять, естетичний смак;
            виховувати їх уважними ,милосердними людьми, патріотами,
            справжніми громадянами своєї країни.
Обладнання: плакати: « У 10 разів збільшилася кількість онкозахворювань у дітей», « Демографічна криза», « Дегенерація нації», « Земля в біді просить захисту».
                             Хай стане мир міцнішим у стократ,
                             Хай над землею чисте небо буде. 
                             Чорнобиль – попередження, набат?
                             Його уроки людство не забуде.
                                             Хід заняття
Учитель:  Дорогі діти! Минуть роки й десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме людей, - і тих, кого  він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від скривдженої землі. Проблеми Чорнобиля – це біль України.
Т.Шевченко писав так: 
                                          Світе тихий, краю милий,
                                          Моя Україно!
                                          За що тебе сплюндровано,
                                          За що, мамо, гинеш?
                                          Чи ти рано до схід сонця
                                          Богу не молилась?
                                          Чи ти діточок непевних
                                          Звичаю не вчила?
                                          « Молилась, турбувалась,
                                           День і ніч не спала,
                                           Малих діток доглядала,
                                           Звичаю навчала».
Учениця. Чорнобильська  трагедія. Це повість, що зіткана із правди, скорботи, мужності людей, зібраних у зоні  неприборканої стихії. Покинуті пусті будинки, рудий, помираючий ліс, четвертий енергоблок АЕС, оплетений сріблястим смертоносним димом…- все тут сприймається як докір нашій безвідповідальності. Як застереження світу, що крокує в грізне атомне століття.
  Тут, в Чорнобилі, земля давня. Тут князь Святослав наречену собі вибирав.
   Більше тисячі років цьому маленькому містечку. Це районне місто Київської області одержало назву  від різновидності гірського полину – чорнобилки. Спочатку так  іменувалося стародавнє поселення, потім місто, а за ним і сучасна атомна електростанція.
Учениця. Саме в ту ніч, із 25 на 26 квітня час став уже далеко не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди.1 год 23 хв 58 сек( час, коли всі безтурботно спали) – у різних приміщеннях блоку  пролунали  послідовно три вибухи. Щоб оцінити масштаби радіоактивного виділення, нагадаємо, що атомна бомба, скинута на Хіросіму, важила 4,5 т. Реактор четвертого енергоблоку  Чорнобильської АЕС викинув в атмосферу 50 тонн випаруваного палива  (тобто 10 хіросімських бомб, а на додаток 70 тонн палива і близько 700 тонн радіоактивного графіту, що осів в районі аварії).
Учень.  Трагічним було прощання  людей, яких евакуйовували  з зони, з домашніми тваринами. Коти заглядали людям в очі, собаки різних порід вили, прориваючись в автобуси, їх виволік ували звідти під плач дітей. Але брати їх з собою не можна було – шерсть тварин набрала багато рентген.  Довго ще собаки бігли за автобусами. А згодом повернулися  в покинуте місто й почали об’єднуватись у ватаги і зграї…
 Учениця. Колись археологи прочитали цікавий надпис на вавилонських табличках: « Якщо в місті пси збираються в зграї – місто буде зруйнованим». Місто Прип’ять залишилося покинутим, законсервованим радіацією на кілька десятків років. Місто-привид.  Об’єднані в зграї собаки з’їли більшу частину  радіоактивних кішок, почали загрожувати життю людей. Протягом трьох днів мисливці  відстрілювали вівчарок , догів, спанієлів, пуделів, болонок… 29 квітня покинуті вулиці були засіяні трупами різномастих собак. 
Учитель. Немає, мабуть, в Україні такого місця, яке б не було пов’язане з горем Чорнобиля. Комусь довелося стати в ряди тих, хто ліквідував наслідки аварії, комусь – рятувати життя і здоров’я потерпілих, інші допомагали і матеріально, і морально.
     Полтавщина, Закарпаття і Крим одними з перших відгукнулися на лихо, що спіткало людей, які працювали на Чорнобильській АЕС або жили в зоні з підвищеним радіоактивним забрудненням.
               Учениця. За днями дні, минав повільно рік.
                                За днями дні – і другого немає.
                                Нехай же лихо наше проминає
                                І в світі не повториться повік.
                   Учень. Хай стане мир міцнішим у стократ,
                               Хай над землею чисте небо буде.
                               Чорнобиль – попередження, набат,
                                Його уроків людство не забуде.
Учитель. А який урок нам дав Чорнобиль?
Учні. Урок милосердя. Усі люди відгукнулися на біду, прийшли багатьом чорнобильцям на допомогу: збирали кошти у фонд Чорнобиля; діти – чорнобильці відпочивали й оздоровлювались в санаторіях, будинках відпочинку; надходила гуманітарна допомога з усіх кінців світу для сімей, які прибули із зони відчуження. 
        Коли академіка Д. Лихачова запитали, у чому він убачає сенс життя, учений відповів: « Природа творила людину мільйони років. Давайте ж поважати цю роботу, проживемо життя гідно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті».
                         Бути людиною – не дуже просто,
                         Бути людиною – геройство в наші дні.
                         Встати і крикнути з трибуни, з помосту:
                         « О, люди! Залишайтеся людьми!»

Головіна Ольга Андріївна, вчитель Пологівського НВК