Головна » Матеріал для завантаження » ВИХОВНА РОБОТА » ВИХОВУЄМО ПАТРІОТА

Мова калинова
31.10.2014, 17:00

Мирослава ДУБЕНЕЦЬ, Людмила ЗРОБОК, учителі початкових класів загальноосвітньої гиколи-інтерпату № 1, м. Львів
Мета: поглибити знання учнів про рідну мову, її значення в житті українського народу; виховувати любов і шанобливе ставлення до рідної мови.
Захід відбувається у прикрашеній світлиці. На стіні український вінок. У середині вінка слово «Мова». До вінка прикріплені різнокольорові стрічки з висловами про мову: Слова — полова, Але огонь в одежі слова — Безсмертна чудотворна фея, Правдива іскра Прометея.
Іван Франко
Вона як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ.
Андрій Малишко
Як парость виноградної лози, Плекайте мову...
Максим Рильський
Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любі¬мо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови.
М. Рильський
Мова — найбільше й найдорожче добро народу. Мова — це жива схованка людського духу.
Мова — це багата скарбниця, в яку народ складає все своє життя.
Панас Мирний
ХІД ЗАХОДУ
Учитель зачитує уривок «Молитви до мови» Катерини Мотрич.
— Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!
Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! І висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами й небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.
Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогнен¬на така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молили¬ся на дароване Тобою Слово. Бо «Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог».
Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!
Мово наша! Передчасно постаріла, змаліла, на хресті мук розіп'ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми- покручами. Стражденице, великомученице, Матір Божа наша, в Сибіри й на Колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна, Чорнобиль¬ською смертю засіяна...
...Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй ві¬щим і вічним Словом від лісів — до моря, від гір — до степів.
Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь-Україну
возвелич! Порятуй народ її на віки!
Після нетривалої паузи.
Учитель. 9 листопада вся громадськість відзначає День української писемності та мови.
Ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову.
Кожному народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця українська. Вона співуча і багата. Прийшла до нас із глибини віків, передавалась із уст в уста.
Пізнавати минуле отчого краю і рідної мови нам допомагають книги і самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки та ліричні хороводи, чарівний фантастичний світ казок.
Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть! Хай сьогоднішнє свято відкриває перед вами розум, мудрість, гумор нашого талановитого народу.
Учні декламують вірші українських поетів (див. додаток).
— Скільки ж мов на Землі? Вчені називають різну кількість: від З до 5 тисяч. Кожна з них має свою писемність (графічний запис) і свою історію розвитку.
Розвиток писемності в Київській Русі пов'язують з іменами двох болгарських місіонерів, братів Кирила і Мефодія. Вони склали азбуку для слов'ян. Існувало два різновиди старослов'янських писемних знаків — кирилиця (названа на честь Кирила) і глаголиця.
Літери кирилиці квадратні, чіткої форми, а глаголиця рябіє кру-жальцями, петельками.
Сучасний алфавіт -— це видозмінена кирилиця.
Учень. А чи добре ви знаєте алфавіт?
Завдання для глядачів:
•    Зі скількох букв складається український алфавіт?
•    Яка перша літера алфавіту?
•    Яка остання літера алфавіту?
•    Які букви алфавіту завжди позначають два звуки?
•    Назвіть «букву-хвалька».
•    Яка літера вважається німою? Чому?
Учитель. Знаннями про рідну мову та історію нашого народу ми завдячуємо першим літописцям. Близько 1000 років тому жив у Києві вчений монах Нестор, який описав у великій книзі все те, що відбувалося в Україні з найдавніших часів.
Із сивої давнини бере початок наша мова. Її розвиток — тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу найлютіших царських сатрапів та посіпак шляхетсько-польських панів і підпанків недолугих.
Перетерпіла вона, мова наша рідна, укази Петра І, і Катерини І, і Миколи 1.1 «дикунський» циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив книги українською мовою, окрім творів художніх, і найганебніший Емський указ 1876 року, який цілком заборонив друкувати україномовні книги.
Учень. Ти вся порубана була,
Як Федір у степу безрідний,
І волочила два крила
Під царських маршів тупіт мідний, —
Але свій дух велично гідний
Як житнє зерно берегла.
Максим Рильський Учитель. Першим увів у літературу живу мову українського народу Іван Котляревський, якого ми справедливо називаємо основоположником української літературної мови.
Учень. Так Котляревський у щасливий час Вкраїнським словом розпочав співати. І спів той виглядав на жарт не раз, Та був у нім завдаток сил багатий. І огник, ним засвічений, не згас, А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Іван Франко
Звучить пісня із п 'сси І. Котляревського «Наталка Полтавка». Учитель. З-під пера Великого Кобзаря українська мова не тільки заграла всіма барвами своїми, а й запалала гнівним вогнем. Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її і, як ніхто, відчув чудову, чарівну музику українського слова. Учень. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива, Як їх почує!..
Тарас Шевченко 23
Учитель. Пісня українська! Хто не був зачарований нею? Вона натхненна, мелодійна, безмежна широтою і красою образів. Пісні- самоцвіти лунають над широкими ланами і високими горами. То вони звучать як стогін Дніпра-Славути, то як голос душі людської, сповненої туги за рідним краєм і безмежної любові до матері-землі. Звучить пісня на слова Б. Лепкого «Моя Україна». Учитель. Ще багато цікавого можна розповісти про нашу мову. її чарівність та мелодійність визнають у світі. 1928 року в Парижі від¬бувся конкурс мов. Українська мова за милозвучністю посіла третє місце після французької та італійської. Учні. Слово наше рідне, Ти сьогодні зазвучало, як початок, Як начало,
Як озброєння, всім видне, Слово наше рідне.
Павло Тичина
Розцвітай же, слово, І в родині, і у школі, И на заводі, і у полі Пречудесно, пречудово. Розцвітай же, слово!
Хай ізнов калина Червоніє, достигає, Всьому світу заявляє: Я — країна Україна, На горі калина.
Павло Тичина
Звучить пісня «Ой, у лузі калина». Учитель. Друзі шановні, Матусі і тата, Вдячні вам всім, Хто прийшов на це свято. Ми — українці — велика родина, Мова і пісня у нас солов'їна. Зріє в садочках червона калина, Рідна земля для нас всіх — Україна!
Додаток
О місячне сяйво і спів солов'я, Півонії, мальви, жоржини! Моря бриліантів, це — мова моя, Це — мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила — і кличе, й сія, Яка в ній мелодія лине В натхнення хвилини! О мово моя, Душа голосна України!
І
Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї, Ти — вибухів огнених повна. Це — матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини...
О мово вкраїнська! Хто любить її, Той любить мою Україну.
Володимир Сосюра
Наша мова
Мова наша, мова — Мова кольорова, В ній гроза травнева И тиша вечорова.
.. .Я без тебе, мово, Без зерна полова, Соняшник без сонця, Без птахів діброва.
Як вогонь у серці Я несу в майбутнє Невгасиму мову, Слово незабутнє.
4 у
Юрій Рибчинський
25
* * *
Мовонька моя ти калинова, Збита із любові і тепла. Ти матусі щира колискова — Первоцвітом в серці розцвіла.
Ти тополі тихая розмова, В сонячному просторі луна, Ніжна, як сопілонька вербова, Музика в століття чарівна.
Ти — привітна пісня журавлина, Срібне щебетання солов'я, Ти від серця і до серця линеш, Мовонько, пораднице моя.
Н. Ткачова
* * *
Впала з неба сонячна краіплина, Із краплини тої виросла калина, Стали до калини завертатись дівчата, Білим цвітом коси почали квітчати.
Солов'ї змостили гнізда на калині, І з тих пір по світу диво-пісня лине, Солов'їна пісня, мова калинова, А від них і наша українська мова.
Н. Ткачова
Рідна мово
Рідна мово, зелена діброво! Чую пісню твою запашну. Ти квітуєш пелюстками слова У морозних димах полину.
Рідна мово, росту крізь тебе, Крізь родовища дум і краси.
Я курганом стою серед степу На кордоні сльози і роси.
Я прошитий травою густою, Я промитий Дніпром до кісток. Рідна мово, без тебе ніхто я, Мов підрізаний вітром листок.
Петро Перебіїйніс
Про мову
Мій юний друже! Звертаюся сьогодні до тебе Мовою землі твоєї, Мовою матері твоєї, Народу твого мовою! На всі світи й віки ти озирнись, Де слово перше вимовив колись, Де пісня мамина і пестила, і гріла, Ввійшла життям у душу і у тіло, Живила серце соком калиновим, Дорогу слала листячком кленовим.
Юрій Рибчинськай
* * *
Не посмій зламати гілку калинову, Сиротою станеш, як забудеш мову. Можешь призабути запах рути-м'яти, Але рідну мову мусиш пам'ятати. Можеш не впізнати голосу діброви, Та не смій зрікатись маминої мови.
Леся Дирковець
Не цурайтесь мови
Не цурайтесь мови — мови тата й мами, Мови діда й баби, предків наших всіх. Бо її цуратись — сором непошани, Бо її цуратись — перед Богом гріх.
На землі народів Бог створив багато І подарував їм скарб усяких мов, А у кожну мову, гарну і багату, Вклав свою небесну ніжність і любов.
Всі народи світу — то Господні діти, Всіх народів мови — то Господній дар, Але мова мами —найрідніша в світі, В ній є все: і святість, і краса, і чар.
Роман Завадовим

Література
1.    Гриценко І. С., Карабанов М. М., Лотоцький А. Л. Гомін віків. — К. : Проза, 1994.
2.    Заяць Я. М., Вартадедян Л. В. Уроки рідної мови. — Т. : Навчальна книга — Богдан, 2003.
3.    Сьогодні свято! — Т.: Мандрівець, 2005.


31.10.2014, 17:00

Категория: ВИХОВУЄМО ПАТРІОТА | Добавил: yrok | Теги: калинова, мова, національне виховання Просмотров: 5124 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК