Головна » Матеріал для завантаження » ВИХОВНА РОБОТА » ВИХОВУЄМО ПАТРІОТА

Сценарій мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки
25.09.2015, 20:16

Ведучий 1

Шановні  учні, колеги, гості, рідні!   Сьогодні  в День скорботи та вшанування пам’яті жертв війни в Україні ми зібралися  разом,  щоб  вшанувати  пам’ять   Юрія Гладченка – нашого  земляка,   випускника ліцею 1997 року, який загинув захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України.

Ведучий 2

Урочистий мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки оголошується відкритим (звучить гімн)

Ведучий 1

Сьогодні на мітингу присутні:

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведучий 2

Воєн без смертей не буває. Проте кожна мати, відправляючи свого сина у “гарячі точки”, все ж сподівається, що її дім омине лихо, що її дитина обов’язково повернеться в родину живою та неушкодженою.

(Звучить пісня «Солдатські матері»)

Ведучий 1

15 липня страшна й безжальна звістка за лічені хвилини облетіла весь Кагарлицький район: під час проведення АТО у с. Провальному Донецької області загинув уродженець села Панікарча, 36-річний сержант Юрій Гладченко.

Ведучий 2

В одну мить яскраві кольори літнього дня стали тьмяними й невиразними — двері в дім Кагарличчини навстіж розчинила непрохана смерть. Юрій загинув в автомобілі, підірвавшись на фугасі.

Ведучий 1

Юрій Гладченко народився 15 жовтня 1979 року в селі Панікарча Кагарлицького району.

1994 р. закінчив Кузьминецьку школу.

З 1994 р. по 1997 р. навчався у Ржищівському ПТУ-28, де здобув професію тракториста-машиніста та водія автотранспортних засобів (категорія «С»).

Працював водієм у Ржищівському професійному ліцеї, у ТОВ “Славутич” с. Кузьминці, а до мобілізації-водієм мікроавтобуса ПП “Мережа-Авто-Плюс”. Завжди був спокійний, врівноважений та доброзичливий. Таким він був, таким він є, таким він залишиться навіки.

Ведучий 2

Юрій одним із перших в Кагарлицькому районі мобілізувався для участі в АТО. 15 липня 2014 року він пішов з життя ...

Указом Президента України від 14 листопада 2014 року посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Пам'ять про нашого земляка, який відав своє життя за мирне небо над Україною, навіки житиме в серцях рідних, близьких та знайомих йому людей.

Ведучий 1

Запрошуємо  до  слова

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ведучий 2

Єдине, усім нам під силу – це мовчки віддати честь Патріоту, що поклав найцінніше, – власне життя, – за Україну, за мир для своїх дітей і зробити все можливе, аби пам’ять про Героя жила вічно, щоб ця жертва не була даремною.

Ведучий 1

Сьогодні в стінах нашого ліцею ми відкриваємо меморіальну дошку на Його честь. (Звучить  мелодія«Плине кача»)

Право  відкрити  меморіальну  дошку  надається другові загиблого героя Бондарю Олександру та майстру виробничого навчання, учаснику АТО Шульзі Г.І.

Ведучий 2

Трагедія родини Гладченків – це трагедія нашого міста, держави.  Саме тому  колектив ліцею, очолюваний  директором Гордієнком Віктором Олександровичем,  вирішив встановити пам’ятну дошку на приміщенні  ліцею, щоб увічнити пам'ять про нашого  випускника.

Ведучий 1

Запалим свічку пам’яті про тих,

Кого війна забрала в домовину.

Бог забирає кращих, може і святих.

У когось батька, в когось -  і дитину.

Помолимось за тих, хто ради нас,

Йшов крізь вогонь і знищував гармати.

Когось забрала куля, когось убив фугас,

І не одна ридає зараз мати.

Запалим на вікні вогонь скорботи

За тих Героїв, що не впали духом.

І не дали країну побороти.

Нехай же Вам земля всім буде пухом.

 Ведучий  2

Дорогі присутні! Схилімо голови перед світлою пам’яттю загиблих в зоні АТО, зокрема випускника 1997 року Гладченка Юрія, вшануємо героїв Небесної Сотні  і всіх українців, які віддали своє життя за самостійність  і незалежність України хвилиною мовчання. (Звучить метроном)

Ведучий 1

Вони по-різному проходили свій шлях.

Хтось був вже батьком, хтось чекав дитину.

Лише війна міцний залізний цвях,

Так несподівано забила в домовину.

А скільки було в кожного ідей?

Зробити хату, виростити сина.

Щодня втрачаєм мужніх ми людей.

І у скорботі плаче Україна.

Скільки ще буде цих страшнючих днів?

Коли снаряди перестануть вже літати?

Так важко нам дивитися на вдів,

А ще болючіше – як плаче в хаті мати.

Страшенно важко, що настав той час,

Коли мою країну роздирають.

Та ми, Герої, не забудем, Вас

Тому, що в нас ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

Слава Україні.   Героям слава!

Ведучий  2

Герої не вмирають! Вони тут з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять.  Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі горять героїчним жовто-блакитним полум’ям!

(пісня  «Прошу в неба і землі»)

Ведучий  1

Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших героїв. Юрій Гладченко  з меморіальної дошки щодня зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування його пам’яті – це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.

Ведучий   2

Мітинг з нагоди відкриття меморіальної дошки оголошується закритим. (звучить гімн)

Ведучий 1

Моя Україно! Ти сильна й багата,

У тебе мільйони найкращих синів,

І мова твоя, солов'їна й крилата,

Ще світу покаже величний мотив.

Моя Україно, народ мій коханий,

Брати-українці, мої земляки!

Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,

Добробуту, миру на довгі роки

 

Дякуємо, що були сьогодні з нами.


25.09.2015, 20:16 --------------------------

Категория: ВИХОВУЄМО ПАТРІОТА | Добавил: yrok | Теги: ВИХОВУЄМО ПАТРІОТА, дошки, меморіальної, відкриття, мітингу, нагоди, Сценарій Просмотров: 3424 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 1.0/1
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:



Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК