Головна » Матеріал для завантаження » ВИХОВНА РОБОТА » ВИХОВУЄМО ПАТРІОТА

свято " Хотіла б я піснею стати" ( по творчості Лесі Українки)
(27.0 Kb) ] 15.10.2015, 15:57

Хотіла б я піснею стати
( Свято – підсумок проекту по вивченню творчості Лесі Українки)
Святково прибраний зал. На стіні – портрет Лесі Українки у вишиваному рушнику, зліва – віночок із квітів безсмертника і різнокольорових стрічок. Праворуч розміщена виставка книг поетеси. Посередині під портретом – столик, де стоять квіти і роботи дітей. По обидва боки зібрали діти й сидять на лаві. )
Заходить хлопчик і дівчинка в українському вбранні з хлібом на рушнику і колосками з калиною)
1-й учень: Вишеньки-черешеньки,
Червонії, спілі.
Чого ж бо ви так високо
Виросли на гіллі?
2-й учень: Ой того ми так високо
Виросли на гіллі,
Якби зросли низесенько,
Чи тож би доспіли?
1-й учень.: Діти, ви, напевно, добре знаєте, що автор цих рядків – відома українська поетеса.
2-й учень.: Лариса Петрівна Косач.
1-й учень: Так, це Леся Українка.
Хлопчик: Ти себе Українкою звала.
І чи краще знайти ім’я
Тій, що радістю в муках сіяла,
Як Вітчизна велика твоя!
Дівчинка: Тобі сьогодні хліб, калину й колос
Твоя малеча рідна принесла.
Ти все життя з недугою боролась
Та творчістю ти смерть перемогла!
(Сказавши слова, діти кладуть хліб на рушникові на стіл і вазу з колосками. На фоні тихої мелодії йде діалог ведучої та Лесі)
Ведуча. Ти, дівчинко, в які світи мандруєш?
Леся. Я до людей.
Ведуча. А як твоє імення?
Леся. Леся.
Ведуча. А де зросла ти, дівчинко вродлива?
Леся. Мене весна на лузі породила,
Заквітчана у проліски.
Водила вона мене за руки у лани,
На луки дальні, до верби старої,
Розщепленої громом весняним,
Водицею з криниці степової
Щоранку напувала…
Була я вільна і щаслива.
Та якось вдень, коли скінчилася злива,
Я на отаві дудочку знайшла,
Обвітрену, стару, робітникові.
Заграла я й почула дивну мову –
То мова муки людської була…
Так вперше я відчула муку пісні, яка співцеві сну не принесла.
Яка його будитиме й вестиме, і сіятиме слово молоде,
Аж поки сам він хащами густими
Пробуджених від сну не поведе…
І я тепер на шлях ступити мушу.
Я поспішаю…Я до вас іду.
(Леся повільно іде до дітей і сідає біля столика під портретом поетеси)
3-й учень: Народилася Леся Українка 25 лютого 1871 року у місті Новоград-Волинському.
4-й учень: Була вона другою дитиною в сім`ї Косачів. А всього в сім`ї було шестеро дітей – Михайло, Микола, Дора, Леся, Ольга, Оксана… Дружила Лариса зі старшим братом Михайлом, тому батьки так звикли до цього, що звали їх Мишолосіє.
5-й учень: Маленька Лариса була така ж, як і ми. Любила ще й бігати лісами, луками, плела віночки. Ось як згадує про неї сестра Ольга: «Зовсім малою, либонь п’ятилітньою дитиною запам’ятала Леся деякі волинські танкові пісні. Залюбки танцювала Леся козачка з братиком Михайликом, з яким була нерозлучна».
( Танець «Козачок»)
6-й учень: Вихованням та навчанням дітей займалась мама – Ольга Петрівна, дуже відома українська письменниця Олена Пчілка. У 4 роки Леся вже добре читала, в 5 грала на фортепіано. Згодом сама складала пісні, а в 6 років навчилася писати.
7-й учень: Улюбленим місцем сім`ї був батьків кабінет. Мабуть тому, що діти дуже любили свого татка Петра Антоновича, але він часто працював далеко від сім`ї.
Інсценізація «У батьківському кабінеті»
Мати: Сьогодні я вам принесла дуже цікаву книжку.
Леся: Мамо, починайте, бо я так хочу послухати цей твір.
Мати: Ні, доню, зачекай, бо Ліля і Дора збирають іграшки у кімнаті. Давайте пригадаємо, що ми читали минулого разу?
Михайло: Це було тоді, коли татко приїздив на вихідні. Він нам читав байки Леоніда Глібова.
Леся: А я так люблю, коли татусь читає ці байки. А ще я люблю, коли мамуся читає свої казочки.
Дора: Мамо, ми вже зібрали іграшки і почули. Про що ви говорите. Мені подобається, коли ми співаємо українські пісні. Давайте проспіваємо.
Михайло: Давайте. Мамо, може швидше повернеться тато до нас!
( Діти виконують українську пісню)
8-й учень: І так кожного вечора маленькі діти сім`ї Косачів збирались в батьківському кабінеті. Читали книжки Шевченка, Глібова, Марко Вовчок.
9-й учень: Коли Лесі виповнилось 10 років, то з нею трапилась така пригода. Вона була на річці, у неї перемерзли ноги. Через деякий час у Лесі стали сильно боліти ноги. Спершу думали, що в неї ревматизм та лікували всілякими травами, мазями, але все було марно. Іноді її ніжка так боліла, що вона аж плакала, але так, щоб ніхто не бачив. Про це пізніше Леся написала такий вірш:
10-й учень: Як дитиною ,бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч і серці біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що болить?»,- мене питали,
Але я не признавалась,-
Я була малою горда,
Щоб не плакать, я сміялась!
11-й учень: Згодом біль перейшов у руки. Лікарі, нарешті, змогли визначити, що це – туберкульоз кісток. Після першої, складної, але вкрай невдалої операції, рука залишилась покаліченою. Відтепер багато місяців на рік дівчинка повинна лежати в ліжку, не робити різких рухів, увесь час відчувати гострий біль. Саме тоді в очах тендітної дівчинки вперше з`явився сум.
Ведуча: 3 маленьких років Леся товаришувала з простими сільськи¬ми дітьми, для яких українська мова була рідною. Маленька Ле¬ся також любила і шанувала українську мову рідного краю, адже в її родині українська мова була в пошані, зараз за до¬помогою живої картинки ми перенесемося в ті часи.
Ведуча: Стежинкою біжить дівчинка, бачить біля хатинки бабусю.
Бабуся: А куди ти йдеш, дівчинко? Як тебе звати?
Леся: До лісу, бабусю.
Бабуся: А ти не боїшся лісовичка, чи русалоньки, дитино?
Леся: А чого мені боятися? Про русалочку я читала, то вона мені геть не страшна.
Бабуся: У книжці? А хіба ти читати вмієш?
Леся: Умію. Усі ж уміють.
Бабуся: Дивна ти дівчинка, убрана, як усі люди і говориш по-нашому, читати вмієш. Хто тебе навчив читати?
Леся: Матуся.
Бабуся: То й мати вміє читати?
Леся: Атож.
Бабуся: А чия ти? Щось я тебе ніде не бачила.
Леся: Бо я недавно приїхала. Я - Косачівна, а звуть мене - Леся.
Бабуся: То ти панова дочка? Пани все по-руськи розмовляють.
Леся: Чого ж нам мови своєї соромитися у нас всі родичі так роз¬мовляють : і Лисенки, і Старицькі і дядько Драгоманов таж і тітонька... (плаче).
Бабуся: Чого ж ти засмутилася, моя пташко?
Леся: Бо тітоньку в Сибір вивезли за те, що по-українськи розмовляла.
Бабуся: Із Сибіру люди повертаються, не плач моя пташко. А коли ті¬тоньку засудили, то чи не страшно тобі по-українські розмов¬ляти, одягатися?
Леся: Ой ні, бабусю, нізащо в світі своєї мови не відцураюсь.
Бабуся: Що ж, бачу ти завзята, рости велика.
Леся: До побачення, бабуню, я завжди буду любити українську мову.

12-й учень: В дев’ять років Леся склала свій перший вірш «Надія», який присвятила тітці Елі, заарештованій в Петербурзі. Багато віршів Лесі Українки було положено на музику. Давайте послухаємо пісню «Надія»у виконанні кубанського козачого хору.
( Звучить пісня)
13-й учень: Леся багато читала, вивчала різні мови, знала грецьку,латинь, німецьку – всього 13 мов.
14-й учень: Дитячі роки поетеси минали на Поліссі. Узимку Косачі жили в Луцьку, а літом – у селі Колодяжне.
15-й учень: Лесин тато, Петро Антонович, подарував їй справжню білу хатинку в знак великої любові до донечки. Побудували її навесні. В цій хатинці Леся працювала, тут збиралися її друзі. А навкруги був великий сад, в якому росли вишні та черешні. Які смачні ягідки черешні, але ростуть вони, на жаль, на високих деревах і дістати їх діточкам неможливо. Саме про це написала Леся у своєму вірші, який так і назвала «Вишеньки-черешеньки». А український композитор написав музику і вийшла гарна пісня.
16-й учень: Лесі було лише 20 років, коли у 1893 році у Львові вийшла книжка її віршів « На крилах пісні». Книга швидко зробила її популярною.
17-й учень: Леся Українка написала низку творів для дітей. Вони друкувались в журналі “Дзвінок”, тоді це був єдиний дитячий журнал українською мовою.
18-й учень: Леся мала 13 років, вона написала вірш «Конвалія», видрукуваний в часописі «Зоря» у Львові.
19-й учень: У 1884–1891 рр. Леся Українка написала поезії для дітей, які об’єднала в цикл “В дитячому крузі” В Лесі Українки є багато казок, написаних для малих дітей. (“Осіння казка”,“Казка про Оха-чудотвора” “Біда навчить” ) У своїх творах вона закликає земляків боротися за кращу долю, палко любити свій народ і батьківщину. Вона навчає нас, що треба бути відважними, сміливими й завзятими, - «сором хилитися, долі коритися».
20-й учень: Через хворобу Лесі доводилось багато їздити по світу. Лікарі радили теплий клімат. Вона лікувалася в Криму і на Кавказі, у Німеччині і Швейцарії, в Італії та Єгипті.
21-й учень: Останні роки Леся Українка жила в Грузії та Єгипті. Невблаганно прогресувала хвороба, туберкульоз знаходять вже в легенях, а потім він перекидається ще на нирки. Перемагаючи тяжкі страждання, вона знаходила силу працювати.
22-й учень: Леся Українка померла 1 серпня 1913 року у грузинському містечку Сурамі. Тіло її перевезли до Києва і поховали на Байковому кладовищі.
23-й учень. Леся Українка залишила чимало своїх творів. Давайте послухаємо деякі з них:
24-й учень: Тішся, дитино, поки ще маленька,
Ти ж бо живеш навесні,
Ще твоя думка літає легенько,
Ще твої мрії ясні.
25-й учень: На зеленому горбочку,
У вишневому садочку
Притулилася хатинка,
Мов маленькая дитинка
Стиха вийшла виглядати,
чи не вийде її мати.
26-й учень: Тиша в морі… ледве-ледве
Коливає море хвилі.
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.

Ведуча: Ось таким було життя Поліської дівчинки Лесі. Сьогодні ми перегорнули лише декілька сторінок її життя, а більш детально з її життям і творчістю ви познайомитесь у старших класах. Справжньою донечкою українського народу росла Леся, і саме їй, а також і вам, дітям, які живуть на Україні, присвятила цей вірш « Молитву» Олена Пчілка. Цією молитвою ми і закінчуємо нашу зустріч.
Молитва
Знаю,бо казала
Мені моя ненька.
Що я українка,
Правдива, маленька.
Знаю, Україна
Серцю мому мила.
Я по-українськи
Молитися вчила.
А моя опора –
То божая мати,
Мати Україна
Повна благодаті.
Ось мою молитву
Прийми, Отче боже,
Нехай Україні
Вона допоможе!

Розробила вчитель початкових класів НВК №2 м.Хмельницького Кирилюк Тетяна Федорівна


(27.0 Kb) ] 15.10.2015, 15:57 --------------------------

Категория: ВИХОВУЄМО ПАТРІОТА | Добавил: kiritafox71 Просмотров: 4280 | Загрузок: 562 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 1
Гостей: 1
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ
haiduchokalexandr
Україна. Кривий Ріг