Головна » Матеріал для завантаження » ВИХОВНА РОБОТА » РОДИННІ СВЯТА

"Дзвони батькових криниць" (родинне свято для учнів 1-4 класів)
(29.5 Kb) ] 28.10.2017, 11:38

Мета: Познайомити дітей з символами українського народу. Формувати уявлення про те, як шанобливо і бережливо ставилися наші предки до криничних джерел. Виховувати гуманне ставлення до природи та почуття болю за ті збитки, що завдали їй люди.

 

Учитель: З давніх-давен українці шанобливо ставилися до річок, озер, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода – то життя на землі. Та в щоденному ритмі нашого сьогодення ми по-іншому стали дивитися на світ. Усе брали від природи, «не чекаючи милостей», а з віддачею не поспішали. І ось настав час, коли природа вже не може віддавати, а благає: «Людино! Захисти, врятуй мене від самої себе!».


Від старожилів ми дізналися, що колись у нашому селі була гарна і добра традиція: щорічно на Маковія (14 серпня) наші односельці проводили освячування криниць. Задовго до свята очищали криничні джерела, ремонтували цямриння, прикрашали їх, обсипали довкола пісочком. Господині пекли пироги, смачні тістечка, щоб пригостити людей, які прийдуть на освячення їхньої криниці. Ми хочемо відродити цю традицію нашого села.


Старожили селища Райське, що поблизу міста Дружківка, розповіли нам про людей, що вміли шукати криничні джерела та про добрі традиції, які сприяли збереженню природи рідного краю.


Розповідь мешканців селища:Наше селище здавна славилося гарними криницями, бо жили в ньому люди, що вміли різними способами віднаходити криничні джерела. Нам ще наші дідусі розповідали, що мешкали у  центрі села, біля церкви, два товариші Іван і Микола. Ото вони й знали, як шукати ті джерела. Робили це за допомогою вербових прутиків. Брали їх у правицю і обстежували ті місця, де ріс найгустіший спориш. Якщо листочки на прутиках тягнулися до землі – можна на тому місці копати криницю. Або на облюбованих місцях розкладали сніпочки житньої соломи. На заповітне місце вказував найвологіший сніпок. Те чаклування доводилося повторювати кілька ночей підряд, переходячи з одного місця на інше, а щоб не всі сніпки проймалися вологою, то ночі для цього обиралися безросяні.


Перед тим, як викопати криницю, відбувалося ритуальне дійство. Коли місяць набирав сили, обрана гуртом жінка кидала в копанку волошку, а дідусь накривав її капелюхом (аби нечистий воду не колотив, лихі страсті в чоловікові не будив); чотири кращих господарі починали з чотирьох кутів копати відкидаючи глину «на штири дороги», щоб пересікти хід до неї усяким руйнівним силам. У викопану криницю кидали хрестик із воску, освячений Йорданом, сипали освяченого маку. Біля криниці садили вербу або калину. А під вербою ставили лаву.


Учень: Дякуємо Вам за цікаву розповідь. А в дарунок я прочитаю вам вірш Йосипа Курлата «Криниця».

 

Хай кожному нині присниться
Прозора, немов льодок,
Це слово співуче – криниця,
Дзвінкої води холодок.
В бджолинім настоянім гулі,
Де радість, а зовсім не зло,
Пив спрагло у липні минулім,
Отам біля верб,
За селом.
Схилялась верба гостролиста,
Світились очима братки,
Й дитинство згадав я –
Колись-то,
Читав я ті добрі казки,
Опеньки в беретах казкових,
Птахів заплелися сліди…
Поїдьте ж бо обов’язково,
Скуштуйте з криниці
Води!
Скуштуйте – і знову поманить,
До себе вона позове:
Хто пив її, той таки, мабуть,
Сто літ молодим
Проживе!

 

Учениця: Моїй прабабусі нещодавно виповнилося дев’яносто років, але вона ще непогано почувається, бо все життя вірила в цілющу силу води. Бабусю, розкажіть про це, будь ласка.


Прабабуся: Воду глибоко шанували наші предки Особливо велику магічну силу, вірили вони, мала так звана «непочата» вода, набрана в криниці до схід сонця. У ній, настояній на зірницях, купали новонародженого, нею напували корів, щоб давали більше молока, і вмивалися, щоб не боятися пристріту, лихого ока.


Воду, освячену в церкві на Водохрещення і Стрітення, колись зберігали в кожній родині упродовж року. Нею кропили в хаті, як дошкуляв домовик, освячували пасіку, коли вперше виносили із зимівника, вживали від зурочення. Біжуча вода – у струмку чи річці – могла забрати і понести далеко всі хвороби, варто було лише викупатися в ній до схід сонця у чистий четвер перед Великоднем чи на самий Великдень опівночі. За повір’ям, є ще така хвилина у ніч на Новий рік, коли вся вода у колодязях перетворюється на вино і, як розповідали бувальці, дуже смачне. Отакі дива відбувались із звичайною водою. Отож, дітки, прислухайтесь до людських повір’їв і загартовуйте себе цілющою водою.


Учениця: Дякуємо, бабусю. Ми з дівчатами заспіваємо для вас українські народні пісні про криницю. Просимо всіх співати з нами пісню «Ой у полі криниченька».


Учитель: Готуючись до свята, ми дізналися від старших людей та з книг про те, як багато складено нашим народом легенд, приказок, прислів’їв про криницю. Ось послухайте, яку цікаву легенду розповіла Оленці її бабуся.


Оленка: Жив один дід з бабою – старі-старі. От пішов раз дід у степ на полювання. Ходив-ходив і нічого не вполював. Аж дивиться – криниця. Він напився води, а тоді ще й умився – і став молодий! Тоді він мерщій додому. Баба його насилу впізнала. Дід і бабу послав, щоб вона також умилася та помолодшала. Баба зраділа! Побігла – й нема. Дід ждав-ждав, а баби все нема та й нема. Пішов він тоді до криниці її шукати. Прийшов, а криниці – нема, тільки якась дівчинка цяцьками грається… А то ж була його баба. К прийшла вона до криниці, та як допалася умиватися, то вмивалася, аж поки дитиною не стала.

 

Учитель: Діти, поділіться, будь ласка, на дві команди і позмагаємося, хто з вас більше знає приказок та прислів’їв про криницю.
1. До доброї криниці стежка утоптана.

2. З глибокої криниці холодна вода.
3. Криниця — і та всихає.
4. Не брудни криниці, бо схочеш водиці.
5. Не плюй у криницю, бо з неї ще будеш пити водицю.

6. Не знаємо ціни водиці, доки не висохла криниця.
7. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.


Учитель: Всім відомо, що природа на Землі сформувалася до появи людини. Первісні люди були такою ж частиною природи, як дикі звірі, а головна їх проблема була – голод.


Пізніше, щоб не вмерти з голоду, люди навчилися вирощувати хліб і розводити домашніх тварин. Але їхньою проблемою стали інфекційні захворювання, яким сприяло накопичення сміття та бруду, особливо у містах. Ще пізніше, щоб зробити своє життя багатшим і зручним, люди стали змінювати природу, почав розвиватися технічний прогрес, що і спричинило забруднення довкілля.


Теперішньою проблемою всіх людей на землі є «екологічні» захворювання природи. Природа землі схожа на організм людини, тільки дуже великий. Як дихальна система постачає у людський організм кисень, так і ліси збагачують киснем повітря Землі. Як кровоносна система живить усі клітини людського організму. Так криниці, ріки і моря несуть воду і поживні речовини до всього живого на планеті.


Сьогодні хвилювання людей небезпідставні, бо Земля захворіла з нашої вини. І святий обов’язок кожного з нас – вилікувати землю, повернути їй усі несплачені борги, як про це говориться у вірші Петра Грецького.


                                                                Криниця

                                                Де стали в ряд стрункі ялиці,
                                                Гойдають зелень молоду,
                                                Там й досі батькова криниця
                                                Хлопоче в рідному саду.
                                                Було колись, як спрага брала,
                                                Ми – невгамовні дітлахи –
                                                До неї низько припадали,
                                                Немов знесилені птахи.
                                                Прийти б до неї знов, напитись
                                                Її прозорої снаги
                                                І низько-низько їй вклонитись
                                                За всі несплачені борги.


 


1-й учень:

                 Пекучий день, щебечуть птиці,
                 Де яворів шумлять ряди,
                 Я із прозорої криниці
                 Нап’юсь солодкої води.


2-й учень:

                Я все люблю в своїм краю:
                Криницю, звідки воду п’ю,
                І повни гомону ліси
               Та дзвони срібної роси…


3-й учень:

                Криниця на дорозі край села,
                І журавель, похилений над нею.
                Куди б мене дорога завела,
                Я буду завжди з рідною землею.


Учитель: Кажуть люди: скільки криниць на землі, стільки зірок на небі. І якщо вам доводилося бачити, як падає небесниця, знайте – то десь замулилось джерело. Отже, дорогі друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі батьківські криниці.


Учасники свята виконують пісню «Дзвони батькових криниць» (слова О. Богачука, музика В. Лелеки).


(29.5 Kb) ] 28.10.2017, 11:38 --------------------------

Категория: РОДИННІ СВЯТА | Добавил: yrok | Теги: (родинне, свято, криниць, ДЗВОНИ, батькових, 1-4, РОДИННІ СВЯТА, класів), учнів, для Просмотров: 1208 | Загрузок: 173 | Рейтинг: 4.0/1
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 3
Гостей: 3
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ

Україна. Кривий Ріг