Головна » Матеріал для завантаження » ВИХОВНА РОБОТА » ВИХОВУЄМО ЛЮДИНУ

Стаття: Виховання навичок культури поведінки в учнів спеціальної школи-інтернату.
(18.0 Kb) ] 17.07.2016, 05:41 Виховання навичок культури поведінки в учнів спеціальної школи-інтернату.
У процесі спеціального навчання і виховання, в учнів допоміжної школи спостерігаються суттєві зміни в пізнавальній та практичній діяльності. Особливо помітні успіхи в опануванні учнями трудових умінь та навичок, що дає змогу випускникам допоміжної школи розпочинати самостійну трудову діяльність.
Водночас, практика свідчить, що частина випускників школи порушує норми поведінки як у процесі праці, так і в повсякденному житті, що створює певні труднощі їх соціалізації. Не сформованість моральних уявлень і переконань у поєднанні з емоційно-вольовою нестійкістю ускладнюють можливість самостійно і правильно оцінити різноманітні факти і явища в реальному житті, що спричиняє порушення морально-етичних норм поведінки.
З метою вивчення морально-етичної вихованості учнів 5 – 9 класів допоміжної школи була розроблена методика, в основу якої покладено наступні методи: бесіда, опитування, спостереження, анкетування, дослідження з фіксацією фактів і даних, які характеризують знання учнів про морально-етичні норми поведінки та її дотримання в реальних умовах навчально-практичної діяльності.
Нас цікавила активність учнів у визначені лінії власної поведінки, залагодженні суперечностей і конфліктних ситуацій морально-етичного характеру, окремі судження, висловлювання та оцінки щодо вчинків ровесників. Зокрема, увага зверталася на дотримання учнями морально-етичних норм, їхню реакцію на порушення цих норм іншими вихованцями школи-інтернату, а також характер прояву активності у звичних ситуаціях колективної та групової діяльності, що мали моральний зміст.
Водночас, ми уникали безпосередніх вказівок (як діяти), не оцінювали вчинки учня, підводили його до необхідності самостійно коментувати морально-етичні прояви, ставлячи відповідні запитання: « Як ти вважаєш, чи правильно вчинив Володя, відмовивши Олені в допомозі? Чи правильно вчинив Саша, поступившись місцем в автобусі Каті? », та ін. Якщо учень відповів однозначно (так чи ні), ми намагалися отримати вичерпніше пояснення: « Чому? Що в цьому поганого? А як зробив би ти?»
В експериментальних класах виховання морально-етичних норм поведінки здійснювалося цілеспрямовано, за розробленою нами методикою.
Під час вивчення кожного розділу програми із соціально-побутового орієнтування (наприклад, особиста гігієна, одяг, харчування, сім'я, бюджет, транспорт, торгівля тощо ) в учнів формувалися не лише цілісні знання про основи життєдіяльності людини, практичні вміння і навички користуватися ними в повсякденному житті, а й виховувалися морально-етичні норми поведінки і взаємин в системі « дитина – дитина », « дитина – педагог », « дитина – родина ». Зокрема, в учнів виховувалися такі морально-етичні норми як:форми звернення до старших людей і ровесників; правила поведінки в різних життєвих ситуаціях; культура вживання їжі, відповідні якості: чуйність, ввічливість, милосердя, працьовитість, організованість, дисциплінованість тощо. Цьому сприяли різні форми практичної діяльності, передбачені програмою.
У процесі виконання практичних завдань учні ознайомлювалися з правилами, які конкретизували та регулювали стосунки у спільній діяльності, вони на конкретних прикладах переконувалися у суспільній значущості своєї діяльності, необхідності диференціювати власні домагання для задоволення свої потреб і рахуватися з інших дітей, колективу, суспільства в цілому, вчилися робити вибір на користь суспільних потреб.
У педагогічний процес вводилися бесіди, спрямовані на формування в учнів узагальнених уявлень про морально-етичні норми, вміння співвідносити конкретні прояви поведінки ровесників, які характеризують їхнє ставлення до дотримання цих норм, із усталеними вимогами. Зміст морально-етичних бесід будувався з використання ситуацій різної складності, в яких виражений позитивний моральний зміст; ситуацій, які розкривають почуття обов'язку, потреби прийти на допомогу товаришу; ситуацій, які відображають спрямованість поведінки, вчинків у колективній діяльності.
Водночас, у процесі бесіди використовувалися ситуації (конкретні випадки із життєдіяльності дітей у школі-інтернаті), за допомогою яких розкривалося значення певних морально-етичних норм.
Сюжетно-рольові ігри застосовувалися як провідний метод навчання соціально-побутового орієнтування і, зокрема, виховання морально-етичних норм поведінки учнів. Переважно ігри вводилися на етапі закріплення знань, умінь і навичок морально-етичної поведінки та формування культури спілкування, взаємодії в колективі. Відтворюючи у процесі гри конкретні життєві ситуації, ми домагалися, щоб учні застосовували засвоєні на уроці знання, уміння і навички в реальних, чи наближених до реальних, умов (наприклад, правила поведінки в їдальні, бібліотеці, транспорті, магазині, перукарні, під час перегляду кінофільму, в гостях тощо).
З метою виявлення початкового рівня морально-етичних норм поведінки, порівняння результатів, отриманих за підсумками констатуючого і формуючого експериментів, а також для визначення рівнів вихованості учнів створювалися ситуації морального вибору. Для дітей експериментальних класів створювалися ситуації, в яких вони мали здійснити певний вчинок (позитивний чи негативний). Решта учнів аналізували ситуацію, оцінювали вчинок і передбачали можливі варіанти поведінки. Робота з формування морально-етичних норм поведінки у формуючому експерименті здійснювалися поетапно.
На першому етапі увага зверталася переважно на формування знань і уявлень про норми морально-етичної поведінки , насичені другорядними ознаками. В міру їх розвитку, робота спрямовувалася на виділення найсуттєвіших ознак, усвідомлення їх значущості, мотивацію потреби дотримуватися цих норм у практичній діяльності.
На другому етапі раніше сформовані знання, уявлення про норми морально-етичної поведінки та потреби їх втілення в особистому досвіді уточнювалися, розширювалися, доповнювалися. Учні вчилися відрізняти зміст однієї морально-етичної норми від іншої, встановлювати взаємозв'язки між окремими поняттями. Особлива увага на цьому етапі зосереджувалася на виявлення взаємозв'язків між окремими поняттями, засвоєнні системи морально-етичних якостей, розвитку мотивації поведінки учнів в різних умовах їхньої практичної діяльності. Мотивами моральної поведінки були різні переживання учнів допоміжних шкіл. Ми вважали, що чим вищий рівень вияву почуттів, тим більше учнів знають про моральні норми, тим швидше у свідомості відбувається процес переходу від пріоритетності інстинктивних потреб до моральних потреб. Потреби диктують мотиви поведінки, а від них залежить рівень морального вчинку.
На третьому етапі сформовані в учнів морально-етичні норми поведінки закріплювалися у процесі виконання групових практичних завдань. Перевірялася відповідність поведінки нормі не лише в якості зовнішньої спонуки ,а як вираження внутрішньої потреби особистості саме в такій поведінці. У формуючому експерименті виявлялися проблеми у морально-етичній поведінці учнів, випадки локалізації переконань, на основі співставлення та встановлення причинно-наслідкових зв'язків долалася фрагментарність морально-етичних уявлень, їм надавався системний характер.
Моральний розвиток дитини виявляється і в структурі цінностей, які формуються в неї у процесі соціалізації. Ієрархія ціннісних орієнтацій, ступінь переваги одних над іншими дає змогу з'ясувати, на досягнення яких цілей спрямована поведінка, які засоби для цього припустимі, якою мірою виявлені ціннісні орієнтації учнів відповідають суспільним еталонам.
Ми з'ясували, що механізм перетворення морально-етичних норм в індивідуальну поведінку учня складається з трьох компонентів: змістовно-когнітивного, мотиваційного та поведінкового. Змістовно-когнітивний охоплює знання норм, усвідомлення їх значення у керуванні поведінкою; мотиваційний – це бажання дотримуватися таких норм; поведінковий – дії для дотримання норми, реалізація знань у власній практичній діяльності.
Такий механізм передбачає, що морально-етичний вчинком підлітка покладає на нього відповідальність за здійснений вибір, за спосіб його реалізації, а також за кінцевий результат.
Ступінь морального розвитку індивіда визначається за критеріями ( від грец. kriterion – мірило для оцінки). Як зазначає Н. Хамська, критерії (показники психолого-педагогічної діагностики), дають змогу прогнозувати розв'язання виховних завдань, передбачати результат, оцінити його відповідно до окресленої мети.
На основі аналізу літературних джерел із спеціальної психології, корекційної педагогіки, методики виховної роботи у допоміжній школі та власного досвіду нами були визначені наступні критерії, як базові для розвитку в учнів морально-етичних норм:
• працьовитість, старанність, організованість, дисциплінованість, наполегливість;
• доброзичливість, чесність, чуйність, ввічливість, людяність, толерантність, емпатія;
• самоповага, самокритичність, самооцінка, самореалізація, совість.
Перша група критеріїв характеризує знання і ставлення учнів до праці, друга – до інших людей, третя – до самого себе.
Під критеріями морально-етичних норм поведінки ми розуміємо ті відмінні ознаки свідомості та поведінки, які формуються в наслідок засвоєння дітьми комплексу відповідних знань і знаходять відображення смислової змістовної характеристики у взаємозв’язку зі сферою діяльності, у якій розгортаються реальні дії учнів допоміжної школи.
Відповідно, показниками, що визначають рівні морально-етичної вихованості та поведінки (змістовно-когнітивнний, мотиваційний, поведінковий компоненти) є: повнота, усвідомленість, мотивованість, дієвість. Повнота – наявність знань про морально-етичні норми поведінки і взаємодії. Усвідомленість – розуміння сутності, значущості морально-етичних норм поведінки, здатність вербалізувати знання, аргументувати власні вчинки. Мотивованість – спрямованість дій, вчинків і норм поведінки на досягнення мети практичної діяльності. Дієвість – готовність застосувати морально-етичні норми поведінки у практичній діяльності.
Отже, характер рівнів морально-етичних норм поведінки визначався через освіченість учнів; його позицію в колективі; наявність морально-етичного досвіду поведінки, вмінь використовувати отриману інформацію у власній поведінці, спрямовувати її на досягнення мети.
На основі зазначених показників ми визначили три рівно морально-етичної вихованості дітей: достатній, середній, низький.
Достатній: передбачає наявність морально-етичних знань, розкриття яких базується на відповідних уявних, гуманних мотивах, усвідомленому розумінні соціальної значущості соціальних норм поведінки, умінні використовувати доступну узагальнену, усвідомлену інформацію у практичній діяльності, закріплену морально-етичними вчинками. В учнів цього рівня спостерігається сталий інтерес до знань, потреба в їх поглибленні, прагнення реалізувати набуті знання у практичній діяльності та стале бажання дотримуватися цих норм поведінки, ділитися своїм досвідом з однокласниками.
Середній: характеризується неповнотою знань про морально-етичні норми поведінки, внаслідок чого в практичній діяльності спостерігаються морально неоднорідні вчинки, що потребує корегуючої допомоги вчителя. Бажання брати участь у практичній діяльності морально-етичного змісту виявляється тоді, коли вчитель чи однокласники спонукають до цього. Однак, дітям притаманні частково внутрішні спонукання, породжені власним бажанням.
Низький: характеризується поверховими знаннями та неправильним розумінням морально-етичних норм, обмеженими егоїстичними мотивами, які обумовлюють вузькість морально-етичного досвіду та поведінки, частими випадками порушення норм і правил взаємодії з іншими людьми, наявність неправильних, викривлених поглядів і переконань. Такі учні не виявляють інтересу до практичної діяльності морально-етичного спрямування. Відсутність потреб, байдужість, емоційна індиферентність призводять до того, що серед спонукань практичної діяльності морально-етичного змісту у них переважають ті, які є наслідком реагування на зовнішні фактори (безпосередня допомога вчителя).
Таким чином, методика дослідження морально-етичних норм поведінки розумово відсталих дітей охоплювала вивчення показників, які відповідають змістовно-когнітивному, мотиваційному та поведінковому компонентам морального розвитку. Дослідження змісновно-когнітивного компоненту передбачає вивчення усвідомленості дітьми моральних норм і уявлень про них; мотиваційного – моральних почуттів, емоційно-особистісного – ставлення до моральних норм; поведінкового – виявлення моральної поведінки в ситуації вибору, моральної спрямованості особистості у взаємодії з ровесниками, дорослими.
(18.0 Kb) ] 17.07.2016, 05:41

Категория: ВИХОВУЄМО ЛЮДИНУ | Добавил: svetik77727 Просмотров: 967 | Загрузок: 229 | Рейтинг: 0.0/0
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК