Головна » Матеріал для завантаження » ВИХОВНА РОБОТА » ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ АТО

ВІД КОЗАКІВ ДО ВОЇНІВ АТО
24.01.2016, 20:40

Ведуча  1.Шановні учні, вчителі ! В цей чудовий, зимовий день ми хочемо привітати всіх, хто захищав, захищає і буде захищати нашу рідну землю,  зі св’ятом Української Армії, яке ми відзначаємо 6 грудня.

Ведуча  2.Українська армія!   Шлях її утворення та формування такий же непростий, як і становлення самостійної держави України

Ведуча  1.У нашого українського народу було славне минуле.
Мову почнемо про героїчну добу наших славних запорізьких козаків.
В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.
Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !
Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.
І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !
І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.

Пісня «Ой  на  горі та  й  женці жнуть»

Ведуча  2.Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою. Та після приєднання України до Московщини права і "вольності" війська запорізького урізались і урізались. А за часів Катерини ІІ взагалі була скасована Запорозька Січ. Останнього гетьмана Петра Калнишевського було заслано у Соловецький монастир. Це сталося 1775 року.

Ведуча  1.Але пам'ять про славне козацтво , його традиції, пам'ять про Січ не вмерла. На теренах нашого краю наприкінці 19 століття зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв'язок з традиціями січового козацтва.
З початком першої світової війни розпочалося формування Легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією, за визволення України.

Звучить пісня "Ой у лузі червона калина"

Ой, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Не хилися, червона калина - маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна - маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Мирширують наші добровольці у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з ворожих кайдан.
А ми тії ворожі кайдани розіб'ємо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Ой, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали наші добровольці з ворогами тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!
Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
То прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Ведуча  2.Під час другої світової війни українці прославили себе як оборонці рідного краю, як патріоти,

В нас клятва єдина і воля єдина.
Єдиний в нас клич і порив:
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!

Вкладає меча в руки вірного сина
Наш край, щоб цей меч пломенів.
Ніколи, ніколи не буде Вкраїна
Рабою фашистських катів!

Ведуча  1.Сьогодні наша Україна знову в огні. Збройні Сили покликані охороняти її незалежність..

Знову здригнулась земля
Від вибухів, плачу й прокльонів
Знову московська орда 
Підлізла до наших кордонів

Вірш

Пробачте, мамо, я не прийду на вечерю,
Не лийте сльози, серце не міцне.
Хтось мусить захищати рідну землю —
Для цього доля вибрала мене.
Не треба, не кидайтеся додолу,
Лиш тільки вірте у щасливі дні.
Моліться, щоб вернувся я додому
Живий, а не у цинковій труні.
Батьку, пробачте, зараз чи ніколи —
Ви ж бачите самі усю біду.
Ми діти України, ми соколи —
У шию гнатимемо ворога орду.
Згадайте, ви ж самі мені казали:
«Країну захищай — вона свята».
Пильнуйте маму, що би там не стало,
І бережіть її — вона у нас одна.
Пробач мені і ти, мій менший брате,
Найближчим часом не зіграємо в м’яча.
Так сталося — я їду воювати.
Сам зрозумій, назад шляху нема.
Тобі ж передаю я естафету:
Будь сильним й бережи сім’ю.
Так важко покидати рідну хату,
А ви ж моліться — я до вас верну.

 

 

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І шоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

Вірш

Я дивлюсь на світлини бійців,
Щирі посмішки, втомлені очі,
Сиві скроні та безліч рубців…
А мій розум сприйняти не хоче:
Це не сон, не сіндром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там в Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме зараз її вояки
Схід країни від зла захищають,
Б’ються на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливають.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддають саме цінне -життя,
України найкращі сини!

 

 

Іловайський котел

Він тихо говорив й палив багато,

І смуток в погляді, у зморшках все чоло.

Розповідав, як загубив він брата,

А іх у нього триста душ було.

Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали…

Хто був поранений, добили, мов шмаття,

Була домовленність, “зелений” їм давали,

А потім кров’ю вмилась матінка-земля.

Так сталося, що він живим зостався,

Хоч уцілів, але потрапив у полон,

Огидно ворог у лице йому сміявся,

Що підло, низько, розстріляли батальон.

Рубцем на серці рана гоїтись не буде,

Вона кривавитиме довго, все життя,

Він Іловайськ та побратимів не забуде,

Вони ніколи не підуть у небуття…

Ми також мусимо героїв пам’ятати,

Бо то рубець на тілі нашої землі,

Бо наші воїни пішли нас захищати,

Та найцініше віддали — життя свої.

Вірш

Без імен
Нам невідомі всіх їх імена,
Хто їх чекає, хто за ними плаче,
Де їхній дім, як їм болить війна,
Яке в них серце - щире чи терпляче.
Як страшно їм, коли усе горить,
Коли руїни, смерть перед очима,
І як в бою важлива кожна мить,
Які в них білі крила за плечима.
Нам невідомі мрії й здобуття,
Всі їхні рани, всі слова прощання,
Вони - солдати, що кладуть життя,
Заради нас і мирного світання.
І без імен помолимось за них,
За трошки вдачі світлої, простої.
В час зрад страшних і втрат таких
гірких,
І без імен вони для нас герої.
Пісня «Квітуча Україна»

Кордони не спинять польоту могутнього слова
Хто серцем могутній ні куля ні шабля не вб’є
За нас Батьківщина і рідна нескорена мова
Не треба чужого але й не відпустим своє.

За рідну домівку поклали життя вірні діти,
герої, що завжди залишаться в наших серцях,
за землю, за матір зробили, що мали зробити,
герої не гинуть, герої живуть у піснях.

 

Своїм героям воздамо по праву
від козаків до воїнів АТО:
усім, хто нашу захищав державу, —
навіки слава, шана і любов

Пісня «Це моя Україна»


24.01.2016, 20:40

Категория: ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ АТО | Добавил: yrok | Теги: ВОЇНІВ, до, ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ АТО, КОЗАКІВ, АТО, від Просмотров: 2098 | Загрузок: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Схожий матеріал:
ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:

Поділитися посиланням на цю сторінку в:

Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК
СЕРТИФІКАТИ
КОНТАКТ
Email: kresak@ukr.net
СТАТИСТИКА САЙТУ

Онлайн: 9
Гостей: 9
Читачів: 0


СЬОГОДНІ НАС ВІДВІДАЛИ

Україна. Кривий Ріг