|
Привіт солдате! Ти мене не знаєш, |
. |
. |
. |
. |
|
Я, Максим! Школяр, син, онук, найцінніший скарб для мами і тата, бабусі і дідуся. А вони для мене – найцінніші, найулюбленіші, найпрекрасніші. Я просто не можу дібрати слова, щоб сказати про свою любов до них. Моє дитинство безтурботне, щасливе і радісне. Я маю все, що хочу, мені нині створені всі умови для навчання, для заняття спортом. Я цікаво проводжу дозвілля, прагну вчитись тільки на відмінно, щоб мною пишались і мама, і тато. Та це тільки завдяки мирному небу, що поки що над нами. Страшне слово війна я чув від бабусі і дідуся, та в школі на уроках історії. |
Я знаю, чом в неньки Заплакані очі, Чому моя мама сумна. Це тато учора Пішов у солдати А мама зосталась одна. |
Мамо,пробач за мою стрімку вдачу. |
(вірш-присвята українським солдатам та їх дружинам) |
МИ З ТОБОЮ ОДНОЇ КРОВІ. |
У Бога,благають спасіння |
Коли їхав батько,він сину казав: |
Тримайтесь,братики!Ми з вами |
Звертаюсь до тебе,мій мужній солдате! Я хочу у мирній країні лиш жити, Щоб всі посміхались: і мама, і тато. Свою Україну ми будем любити! А ти повертайся живим і здоровим, Чекаємо тебе на нашій землі. |
Як я ненавиджу війну... Будь ласка, годі воювати! Не треба крові проливати. Чуже життя не повернути. Та жах цей довго не забути. Бажаю жити, святкувати, Навчатись, бігати, співати. З натхненням зустрічать весну! Як я ненавиджу війну. Зарченко Дар’я, 4 -Б клас, КСШ№107 |
Є на світі речі, Яких я боюся. Знаю, що не треба... Хай усі сміються... |
Хай Бог боронить край мій рідний Від вибухів і від вогню. Бо кожен українець гідний, Вершити хоче доленьку свою. |
. |
. |
. |
. |
. |
Коли закінчиться війна розжарена від бомб земля – |