Саме так, я не помилився: «чи є гріхом не їсти?». У тому, що стосується України і південних регіонів Росії, відповідь має бути позитивною. Принципову відмову споживати яблука до Преображення тут варто визнати явним порушенням церковного Уставу. Щоб пояснити це, слід звернутися саме до нього – до Уставу (богослужбових книг), а не до думок «знаючих людей».

Під 6-им серпня, коли відзначається свято Преображення Господнього, Типікон, тобто Устав Єрусалимської Лаври святого Сави, і слідом за ним Мінея крім іншого містять:

- вказівку на стародавній звичай – заборону для монастирської братії споживати плоди винограду раніше Преображення;

- посилання на молитву благословення в день Преображення початків винограду (Типікон) або сам текст цієї молитви – «на благословення грон» (Мінея);

- визначення покарання для тих з-поміж братії, які цю заборону порушили – непокірні ченці не повинні їсти виноград увесь останок місяця серпня;

- і настанову: «Цей устав стосується також смоков (тобто інжиру) та інших овочів; відомі-бо часи їхні, коли котре пристигне».

Зважаючи на останнє, Мінея містить також молитву «над всяким плодом», яку належить використовувати для благословення первоплодів будь-яких фруктів, овочів, ягід, за винятком винограду.

Нарешті, московський Требник окрім ще однієї молитви «на прийняття грон в 6-й день серпня» містить також географічно обумовлену заувагу: «Нехай буде відомо, що цю молитву мовлять над гронами там, де є виноград, який і приноситься на благословення до храму в цей шостий день серпня. А тут, у Великій Росії, де винограду немає, приносяться цього дня до храму яблука, і мовиться молитва за тих, що приносять початки овочів, якої початок: «Владико Господи Боже наш…»; також і інші овочі нехай будуть принесені кожне у свій час до храму на благословення, і молитва мовиться над ними та сама».

Той факт, що Устав особливим чином виділяє саме виноград серед усіх плодів, пояснюється досить просто. Крім того, що виноград був однією з найпоширеніших культурних рослин християнського Сходу, саме з нього виготовляється вино, яке потім перетворюється на Літургії у Кров Христову, і саме з виноградною лозою порівнює Себе Господь у Євангелію (Йо. 15:1-2) – про що безпосередньо й мовиться у згаданих молитвах «на благословення грон» та «на прийняття грон». Однак, між виноградом як таким з одного боку, і подією преображення Господа Ісуса Христа перед учнями на Таворі як вона описана в Євангелію (і яка відбулась, ймовірно, зовсім не в місяці серпні) з іншого, заледве можна встановити будь-який строгий взаємозв’язок. Очевидно, для благословення первоплодів винограду на Сході було вибрано просто найближче за часом велике свято.

Відносно ж інших плодів, Устав тут по-особливому не виділяє одних з-поміж інших: первоплоди будь-яких овочів, фруктів і ягід однаково повинні благословлятись у свій час молитвою – це перегукується зі старозавітною вимогою (Вих. 23:19): «Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого». Нагадаю, що «початки» – це перші дозрілі плоди.

Проте, в північній частині Русі виявилось неможливим виконувати вказівки Уставу, вміщені на 6 серпня– якщо виноград тут десь і вирощують, то достигає він значно пізніше. І очевидно, що саме бажанням хоч якось наслідувати звичай, описаний в Уставі, і наміром хоч щось «освятити» на свято Преображення можна пояснити той факт, що на півночі виноград було «замінено» на інші плоди, які найбільш тут поширені і які достигають саме в місяці серпні – яблука. Саме цю заміну було відзначено в московських виданнях Требника.

І тепер слід зауважити такі очевидні речі:

1. Церковний Устав абсолютно ніяк не виділяє яблука з-поміж інших плодів – згідно Уставу, їх початки слід благословляти тією ж молитвою, що й первоплоди будь-яких інших овочів і фруктів.

2. Яблука не мають ані найменшого стосунку ні до події преображення Господа Ісуса Христа на Таворі як вона описана в Євангелії, ні до уставного церковного богослужіння цього дня.

3. Устав приписує благословляти молитвою не просто будь-які плоди, але саме їх «початки», і, відповідно, робити це «коли котре пристигне» – тобто на початку збору першого врожаю.

4. Заувага московського Требника про те, що на свято Преображення у північній («Великій») Русі благословення первоплодів винограду замінюється благословенням яблук, не може бути застосованою до України і південних регіонів Росії, не кажучи вже про Молдову. Тут перші плоди яблук дозрівають значно раніше – в липні і навіть у червні.

5. Врешті, сама заборона на споживання винограду перед благословенням його початків і покарання тим, хто цю заборону порушив, є частиною чернечого уставу і повинні безумовно співвідноситися з реаліями спільнотного монастирського життя (де братія обробляла спільні для всіх виноградники і мала загальну трапезу).

Що ж маємо ми у житті українських парафій, а не давньої Лаври св. Сави?

Чи приносять всі парафіяни початки будь-яких плодів, які вирощують (огірків, помідорів, цибулі, картоплі тощо – без жодних винятків), до храму на благословення – як це безпосередньо приписує монастирський Устав? Ні.

Чи можна якось розумно пояснити для України заміну уставного благословення винограду в середині серпня саме на яблука? Ні.

Нарешті, що деякі наші українські парафіяни, які ревно дотримуються неуставного «звичаю» не споживати яблука до Преображення, роблять з початками цих фруктів? Вони їх... викидають. У кращому випадку – закривають як варення. Але назагал – викидають. Однак і Святе Письмо, і Устав ясно вказують на зовсім протилежне ставлення до початків плодів – дуже дбайливе, майже сакральне. Перші дозрілі плоди будь-якої рослини, яку ми виростили своєю працею, треба, відповідно до Уставу, освячувати молитвою, а не викидати гнити на смітник або згодовувати свиням. І цей припис Уставу, безумовно, стосується також і яблук.

Чи відповідає, отже, і букві, і духові Уставу «звичай» деяких наших одновірців тут, в Україні, не споживати первоплоди яблук, а викидати їх? Ні, не відповідає. Більш того – він є прямим його порушенням. І навіть виготовлення варення з початків яблучних плодів не може стати виправданням. Адже вказана вище молитва «над всяким плодом» повинна означати не що інше як початок збору врожаю. І тоді виходить, що початки таки збираються – без будь-якої молитви, ніби їх і немає зовсім, але потім, через місяць або два, коли збір досягає свого піку, ті, які строго тримаються неуставного звичаю, раптом «вдають», нібито врожай щойно розпочався і ніби ці серпневі плоди – і є перші достиглі...

Який вихід можна знайти з цього становища? І духовенство, і парафіяни в Україні мусять знати, що зв’язок «яблука-Преображення» (аж до іменування цього свята неймовірним «яблучний Спас»), який виник у північній Русі, нас, нашої країни, ніяк не стосується. Потім, парафіяни, які займаються сільським господарством, повинні бути більш послідовними: якщо вже благословляти молитвою збір нового врожаю, то слід поширювати цей звичай не на самі лише яблука – і духовенство тут має пам’ятати про свої безпосередні обов’язки. Якщо ж хтось сам не освячує молитвою початок збору, скажімо, картоплі зі свого городу, то він не повинен осуджувати й тих, хто аналогічно не освячує молитвою збір яблук. Врешті-решт, яблука слід благословляти саме тоді, коли цього вимагає Устав – щойно як достигають перші плоди.

А викидання початків яблук на смітник або згодовування їх худобі навряд чи можна назвати чеснотою, яка заслуговує схвалення і наслідування...