Головна » Матеріал » ДЛЯ МАТУСІ » ПОРАДИ ВИХОВАННЯ

Українському роду нема переводу
- - 18.09.2017, 14:43 1 –й учень.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо хлібом, з любов’ю і миром.
Для людей відкрита наша хата біла,
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

2 – й учень.
Вклоняємось вам, люди, доземно,
Як батьківській хаті з далеких доріг,
Як хлібу, що матінка чемно
Й гостинно кладуть на вкраїнський рушник.

3 - й учень.
Бо ж нашому роду нема переводу,
Хай пісня єднає коріння святі.
Дай, Боже, нам віру і братню згоду,
На довгі роки, на вічні віки.

(Вручають хліб – сіль. Звучить пісня «Зеленіє жито, зелене»).

Учитель. Шановні гості, дорогі батьки, діти! Запрошуємо вас на хліб та сіль, на слово щире, родинне свято «Українському роду – нема переводу».

4 – й учень.
Україно! Дорога моя Батьківщино!
Люблю тебе я всією душею,
Мені над усе більш нічого не треба:
Домівка матусі, волошки в житах,
Вишневий світанок, полив’яне небо,
Корали калини і мамині очі,
І доля – з лелечого наче крила.
Я більшого щастя на світи не хочу,
Щоб лиш Україна міцніла й жила.

5 – й учень.
Україна… в одному вже тільки цьому слові бринить ціла музика смутку й краси.
Україна – це країна, де найбільше люблять волю і найменше її мають; країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби за волю.
Україна – це тихі води, ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

6 – й учень.
Ми народилися і живемо у чудовій мальовничій країні. Тут жили наші прадіди, живуть наші батьки, тут корінь роду українського.
Вишита колоссям і калиною,
Вигойдана співом солов’я,
Зветься веселково Україною,
Нене зачарована моя!

7 – й учень.
Вишиту колоссям і калиною,
Виборену кров’ю і вогнем,
Називаєм гордо Україною,
І ніхто нам цим не докірне.
В ній усе: діброви й верболози,
Дніпра і Ворскли вишитий атлас,
Козацька доблесть і кріпацькі сльози,
Ще й думка та, що вистраждав Тарас.

8 – й учень.
Розмай Карпат, де котиться на схилі
Смерічка недоторкана, стрімка,
Незгасне сяйво вбогої оселі,
Що нам дала у спадщину Франка.

9 – й учень.
Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води,
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

(Звучить пісня «Моя Україно»).

Учитель. Є скарби, заховані в землі, є такі, що розташовані на поверхні і передаються з покоління в покоління. До таких скарбів належить пам'ять народу. Не вивітрити з голови цю пам'ять. Зберегти від байдужості, передати у спадок онукам, правнукам – ось наше з вами завдання. А починається воно з найпростішого – шани до батьків своїх, до батьків батьків своїх - дідуся і бабусі.
Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово сусіда, криниця – все це родовідна пам'ять.
Берегиня – це наша оселя, усе, що в ній є, що ми маємо, що приберегли від своїх батьків та дідів: діти, пісня, злагода чи суперечка, добре слово, спогади – усе це є берегиня.

(Звучить музика).

1– й учень.
Українська хата – це колискова нашого народу. Хата, моя рідна, батьківська хата. Ти навчила мене змалку поважати батька й матір, бути терплячим, чемним, роботящим. Батьківщина починається з рідного порогу, а отже, з батьківської домівки.

2 – й учень.
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов’ї,
Де шлях в житах проліг в високім житі.
Мій отчий дім, ти дав мені усе,
Моя маленька, біла, рідна хата,
Ввійшла у серце співом голосистим,
І співом тим, який дарує мати.
Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Даруй мені легенди і пісні,
І мамине, і батька рідне слово.

(Звучить пісня «Смерекова хата»).

3 – й учень.
Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край, місце, де ти народився, вчать любити рідну хату.

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.
Чи можна забути ту пісню, що мати
Співала малому, коли засинав?
Чи можна забути ту стежку до хати,
Що босим колись протоптав?

(Звучить пісня «Чом, чом, земле моя»).

Учитель. Мудрі люди говорять: «Три нещастя є в людини: смерть, старість, погані діти».
• Смерть – неминуча, чекай не чекай – все одно прийде.
• Старість – невблаганна, перед нею не зачиниш дверей свого дому.
• Погані діти – сором для батьків. Тому давайте так жити, щоб не було соромно за своїх дітей.
• Святинею людського духу, скарбницею людських почуттів є сімя.
• Людина сама по собі смертна, а рід, родина – безсмертні.

(Знайомство присутніх з родинами).

1 – й учень.
Мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого.
Мама – це перше слово, яке з радістю, з усмішкою вимовляє дитина.
Мама – це слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждань і горя.
Мати дає життя, вона берегиня роду, домашнього вогнища, яке гріє людину весь вік. Вона сама є тим центром, який єднає всю родину.
Мати – це вічність життя. І коли її не стає, все в хаті розладжується.
Один поет сказав: «Вмерла мати, погас вогонь, що грів всю хату».

(Звучить пісня «Пісня про рушничок»)

Учитель. Задовго до народження дитини і до останньої хвилини власного життя, серце матері сповнене турботи, тривоги, ніжності до дитини.
Молода, в літах, чи зовсім старенька – мати все одно залишається найближчою, найріднішою людиною.
Всі люди, без винятку, у скрутну і тяжку хвилину кличуть матір. Кличуть, навіть, якщо вона далеко, або зовсім пішла з життя, бо одна лише думка про матір полегшує страждання, вселяє надію. Якщо мати не підтримає, значить, вже більше ніхто і ніщо не в силах допомогти.

2 – й учень.
Найкращі дні для наших матерів –
Це дні, коли щасливі їхні діти.
Від нас залежить, скільки днів таких
Ми можемо для матері зробити.
Даруймо ж радість нашим матерям,
Бо їм турбот і горя вистачає.

3 – й учень.
Мамо, мамо, я б усе віддав,
Лише б вернути знов твої сивини,
Досить мала з нами сліз і мук,
Досить віддала здоров’я й сили.
Щедрість материнських добрих рук
Ми ще у житті не оцінили.

(Звучить пісня «Мамина коса»)

Учитель. Без матері нема життя на Землі. Любов до рідного краю починається з колискової пісні. Колискова пісня – то найперша материнська мова. Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов’ю до людей, рідного краю, мови, пісні. Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність, милосердя.

Коли м’який, ласкавий, тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі,
Тоді я чую неньки колискову.
Заспівай мені, мамо моя,
Як бувало колись, над колискою,
Буду слухати, слухати я,
І стояти в замрії берізкою.

4 – й учень. Мамо, матуся… Ніжна, ласкава, добра. Як ти потрібна нам, слухняним і пустотливим, сильним і слабим, добрим і байдужим.
І тільки з роками розуміємо, що найдорожча людина для нас – мама.

5 – й учень.
Ми любим наших мам сердечно,
І цим віддячують вони,
Під їх крилом нам всім безпечно,
Нам сняться безтурботні сни.

6 – й учень.
Хвала тобі за скорбні хвилі,
За твої руки в мозолях,
За тії дні, що з серцем милим
Молилась ти за нашу долю,
Зносила труд великодушно,
Щоб нам лиш дати хліб насущний.

7 – й учень.
Дарунків, золота не маєм,
Щоби до ніг тобі зложити,
Однак тут спільно присягаєм,
Що доки будемо ми жити,
Любов сердець своїх маленьких
Дамо тобі, кохана ненько.

Учитель. Дорогі діти! Пам’ятайте, що матері не можна ні купити, ні заслужити. Тож бережіть своїх матерів. Знайте, що ранню старість, хвороби приносить не стільки праця, як сердечні хвилювання, тривоги, прикрощі. Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана на ніжній материнській душі. Мама все вибачить, все переживе – і образи, і біль, і горе, але рана на материнському серці гоїться дуже довго. Не завдавайте болю і страждань своїм батькам.

1 – й учень. Батько, тато, татусь. Суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов. Недаремно народ склав приказки про батька:
• Який дуб - такий тин, який батько – такий син.
• У сокола і діти соколята.

(Діти виконують танок «Росте черешня в мами на городі»)

Учитель. Не за горами високими, не за морями глибокими, не в тридев’ятому царстві, а в райському куточку благодійної України жили працьовиті та життєрадісні люди.
І народились в сім’ях тих трударів доньки – зірочки.
Пестили їх матусі, доглядали, і виростали дівчата вродливі і працьовиті. І почали задивлятися на них парубки – вибирати собі майбутніх дружин. Згодом були весілля, а потім святкували у молодих родинах породини їх синів та дочок.
Ростили молодиці діточок, догоджали своїм чоловікам та свекрухам, працювали, не покладаючи рук, і трохи зів’яла їх врода, посмутніли очі, бо постукала вже в їхні двері осінь і принесла сивину на скроні. А далі знову все відбувалось, як у добрих українських казках: розправили молодиці плечі, посвітлішали їхні очі, випромінюючи тепло , ласку, радощі. У їх оселях з’явилися маленькі сонечка, які простягнувши рученята, ще невміло і зворушливо пролепетали: ба – ба. Прийшли в життя жінок онуки, а з ними повернулися молодість і завзяття, жадоба до життя і прагнення виростити онуків, і дочекатися їх весілля, і заспівати онукам вже не колискової, а весільної.
Знайомтеся: сьогодні до нас на свято завітали ці чарівні жінки.
Я знаю, що всі бабусі люблять співати. Давайте попросимо заспівати пісню.

2 – й учень. Бабуся! Чи є в світі краща людина? Ні! Скільки вона пережила, але яка ніжна, щира. Скільки вона не доспала ночей, голублячи онучат. А які щирі очі в бабусь! У них не побачиш ні лукавства, ні хитрощів. Це погляд добра і любові. У кожної бабусі своє життя, своя доля. Заради онуків бабуся віддасть усе.
Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей.
- Ти тільки вслухайся! Бабуся, бабусечка, бабусенька. Яке ніжне, красиве, лагідне , пестливе слово. А чому?
- А тому, що бабуся – це мамина або татова мама, отже, вона прожила на світі удвічі більше твоїх мами чи тата, бо вона їхня мама.
- Бачила у житті удвічі більше, ніж мама і тато, бо вона – їхня мама.
- І ти, мабуть, удвічі дорожчий для неї, бо ти - дитина її дитини.
- Ти її онучатко, дівчатко чи хлоп’ятко. Ти її пташенятко.
Щасливий той,
В кого бабуся люба є,
Той біди вже не знає,
Бо бабусенька скрізь дбає.

3 – й учень.
Ой бабусенько рідненька,
Чарівниченько любенька,
Твої руки золоті
В невсипучому труді.
Твою працю я шаную,
Твоє серце добре чую,
І тебе я поважаю,
Хай і сонечко вітає.

Учитель. Я пригадую той час, коли стали діти школярами. Поруч з ними, крім батьків, бабусь, сестричок і братиків, були й дідусі.
Є в нас дідусі, котрі завжди приходять на наші родинні свята, цікавляться життям класу, допомагають у навчанні та вихованні. Ці дідусі мають золоті руки, приємні, доброзичливі обличчя.

4 – й учень.
Мій рідний, рідненький, ріднесенький,
З тобою радію, сміюсь,
Мій сивий, сивенький, сивесенький,
Найкращий у світі дідусь.
Дідусю, дідусю, тобою горджуся,
За тебе я Бога молю.
Дідусю, дідусю, тобі признаюся,
Як сонце тебе я люблю.

(Звучить пісня «Мій дідусь»).

Учитель. Як не можна уявити Україну без верби і калини, без танцю і пісні, так не можна уявити й без вишивок. Не було жодної хати в Україні, котру не прикрашали б рушниками.
Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб і сіль на вишитому рушнику були високою ознакою гостинності українського народу. Кожному, хто приходить з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.
Від сивої давнини і до наших днів, у радості і в горі рушник і пісня супроводжували людину все життя.

6 – й учень. Вишитий рушник чи сорочку давали близьким людям у далеку дорогу. Люди вірили, що вишита сорочка чи рушник оберігатиме їх від хвороби, звіра, кулі.
Рушник символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до дітей.

7 – й учень.
Висить рушник на стіні.
В нашій тихій, привітній оселі,
Тільки квіти на ньому чомусь
Вже поблікли й не дуже веселі.
Вишивала його ще моя прабабуся,
І висить цей рушник,
Згадка жива про маму моєї бабусі.

8 – й учень.
Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута – м’ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
І біль у серці раптом зник,
Так любо, любо стало,
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.

1 – й учень. Скажіть, чим славиться народ України, яке його основне багатство та скарб? Є така легенда. Наділяв Господь дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці – любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, італійці одержали хист до музики.
А що ж дісталось Україні? Неоціненний дар України, який уславив її на цілий світ, - пісня.

2 – й учень. Українська народна пісня. Вона, як сльоза, очищує душу.
Пісня, як свята молитва, сповіщає, прощає. Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе в ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна. Кажуть, допоки живе мова, то живе народ, а якщо лине пісня народу, то вже історія, культура.

3 – й учень. Калина, верба, тополя, мальви, чорнобривці. Одвічні символи українського народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під вікнами мальви й чорнобривці – ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували – там земля мила, де мати народила.

(Пісня «Чорнобривці». Конкурс «Угадай мелодію». Пісня «Варенички»).

4 – й учень.
Милі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти.
В кожній хаті на Вкраїні
Вареники варять нині.

5 – й учень.
Вас чекають у макітрі
Варенички дуже ситні,
Білолиці, круглолиці,
З п`ятихатської пшениці.

(Пригощають присутніх варениками)

Учитель. Я хочу звернутися до всіх дорослих у цьому залі.
Швидко промайнуло наше дитинство, побігло кудись і не вернеться. Так само швидко промине воно у наших діток.

Дні дитинства, наче плин води,
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди.

Ми були б раді, якби наші діти від сьогоднішнього свята залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до Батьківщини, до рідної мови, до своєї родини, бо тут наше коріння, без якого не можна в світі жити.
Ми дуже вдячні всім, хто брав участь у нашому родинному святі, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, її теплота і щирість зостануться з вами назавжди.

-- --


Категория: ПОРАДИ ВИХОВАННЯ | Добавил: olnatalja20163053 Просмотров: 73 | Загрузок: | Рейтинг: 0.0/0
Рекомендуємо переглянути:


ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:


РЕМІСНИК І РІЗЕЦЬ


Вязаный жилет и шапка с помпоном


Чому ми не довіряємо один одному?


Кульбабка



Поділитися посиланням на цю сторінку в:


Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК