Головна » Матеріал » ДЛЯ МАТУСІ » ЗДОРОВА ДИТИНА

Конспект уроку Гуманне ставлення до людей з різними вадами"
- - 24.12.2017, 12:13 Тема. Гуманне ставлення до людей з різними вадами

Мета. 1. Ознайомити дітей з соціальною категорією «інваліди» та «люди з особливими потребами». Звернути увагу на реалізацію їх прав. Пояснити необхідність толерантного ставлення до людей, які мають проблеми зі здоров’ям.
2. Формувати у дітей гуманне ставлення до людей з особливими потребами.
3. Виховувати гуманне ставлення до людей з вадами.

Обладнання. Проекти «Видатні люди з обмеженими можливостями», оповідання В.Сухомлинського «Горбатенька дівчинка», Правова енциклопедія школяра , картки, мікрофон, паперові серветки, буклети.

Міжпредметні зв’язки: читання, трудове навчання, Я і Україна.

Тип уроку: комбінований

Хід уроку
І.Організаційний момент
Психоформула (діти промовляють хором)
Головне — здоровим бути —
Це потрібно всім збагнути!
Бо як є здоров’я й сила,
То весь світ людині милий.
Вчитель. Доброго дня, шановні діти! Зичу всім міцного здоров’я. Давайте розпочнемо наш урок «Основи здоров’я».

ІІ. Актуалізація опорних знань
Вчитель. Яку тему ми вивчали на минулому уроці?
(На минулому уроці ми вивчали правила спілкування між людьми.)
Зараз перевіримо, як ви їх засвоїли.
1. Робота в парах на картках
Картка 1 Перебивати того, хто говорить __________________________.
Картка 2 Якщо в когось щось упало ______________________________.
Картка 3 Доповни список слів-вітань.
Доброго ранку,______________________, ________________ .
Картка 4 Доповни список слів-вибачень.
Перепрошую,____________________, ____________________ .
Картка 5 Доповни список слів-подяк.
Щиро дякую, __________________, ___________________ .

2) Гра «Правила спілкування»
Правила гри. Якщо прозвучить правило, яке повинні виконувати дівчата, то тільки дівчата піднімуть руку, якщо правило, яке повинні виконувати тільки хлопці, то хлопці піднімуть руку, а якщо правило, яке повинні виконувати всі діти, то весь клас підніме руку.
Зустрівши знайомих привітайся.
Коли вітаєшся, знімай шапку.
Не перебивай того, хто говорить.
Якщо немає вільного місця, поступися своїм.
Якщо у когось щось упало, підніми і подай.
Не смикай за кіски.
Умій зберігати таємницю.
Поважай себе та інших.
Вчитель. Бачу, що з правилами спілкування ви добре знайомі. Молодці.

ІІІ. Підготовка до вивчення нового матеріалу
Вчитель. До нас на урок завітав кореспондент газети «Шкільний час». Я надаю йому слово.
Кореспондент (учень переодягнений в костюм кореспондента).
Доброго дня, шановні другокласники. До редакції нашої газети «Шкільний час» прийшов лист від хлопчика, який просить поради. Відповісти на нього зараз ми, нажаль, не можемо, бо дитячий психолог нашої газети у відпустці. Ми знаємо, що ви саме зараз вивчаєте проблеми спілкування між хлопчиками та дівчатками. Допоможіть дати відповідь на цей лист.
«З Марійкою ми живемо на одній вулиці. До школи ходимо кожен сам по собі. Спочатку йде вона, а метрів за 20 – я. Чого ж йти поряд? Тиждень тому, коли примерз перший льодок, по дорозі до школи Марійка підсковзнулася й впала. Не хотів я підходити до неї, але потім щось всередині так стислось і стало мені її шкода. Підійшов я до дівчини, хотів допомогти піднятися, а вона не може встати. Перехожі викликали «Швидку» і її забрали до лікарні. Потім я дізнався, що у неї перелом ноги. Я хочу її провідати, дізнатися, як у неї справи, але соромлюся. Якщо хлопці узнають, то будуть сміятися. Як мені бути?»
Кореспондент. Діти, підкажіть, будь ласка, яку пораду дати хлопчикові.
Гра «Мікрофон». Учні дають свої відповіді.

ІV. Повідомлення теми і мети уроку
Вчитель. Молодці, діти! Дякую вам за такі цінні поради. Марійка обов’язково одужає, якщо у неї є такі друзі. А от як бути тим, хто народився хворим і надії на одужання дуже мало, або захворів на невиліковну хворобу, а жити так хочеться! Сьогодні на уроці ми будемо говорити про те, як живеться хворим дітям і про те, як їм допомогти не зломитися та не скоритися нелегкій долі.
Прочитайте тему сьогоднішнього уроку. Як ви розумієте поняття «гуманне»?
Словникова робота. Тлумачення значення слова «гуманне».

V. Вивчення нового матеріалу
1. Вправа «Ми схожі, але різні»
Вчитель. Діти, візьміть на парті паперову серветку і дійте за моєю інструкцією: «Зігнути серветку навпіл, відірвати правий верхній куточок, зігнути ще раз, відірвати лівий нижній куточок, зігнути ще раз і відірвати будь-який куточок. Якщо вдається, то зігнути і відірвати ще будь-який куток.» Тепер розгорніть і подивимося, що у вас вийшло.
(Діти роблять висновок: у всіх – різні візерунки.)
Вчитель. Отже, всім була дана одна інструкція, але не дивлячись на це, у кожного утворився свій неповторний візерунок. Чому так вийшло?
(Учні висловлюють свої думки.)
Вчитель. Подивіться один на одного. Розкажіть, що спільного і що відмінного у кожного з вас ви помітили.
(Відповіді дітей.)
2. Бесіда
Вчитель. Спільного у нас багато та не треба забувати:
Кожен має особливе: ми не схожі – це важливо!
Нажаль, є діти які не зовсім схожі на вас. У своєму здоров’ї вони мають невиліковні хвороби. Хтось з них зовсім не чує, хтось не бачить, хтось не вміє ходити. Цих діток називають інвалідами, або дітьми з обмеженими можливостями. Як ви думаєте, чи легко їм живеться? А чому?
(Обговорення).
Причини, через які дитина стає інвалідом, можуть бути різними. Одні дітки народжуються інвалідами, а інші стають хворими через якісь життєві обставини, внаслідок нещасного випадку. Це може бути автомобільна аварія, падіння, навіть інколи дитячі пустощі або бійки призводять до тяжких наслідків. Тому, коли ви граєтесь зі своїми друзями, обирайте безпечні місця для ігор, не грайте на будівництвах, біля котлованів, поблизу дороги по якій рухаються автомобілі. Завжди бережіть своє здоров’я!
Треба запам’ятати одне – від інвалідності ніхто не застрахований, бо з кожною людиною на землі може статися невиправна біда.

3. Заключний етап проектної діяльності
Вчитель. До сьогоднішнього уроку ми почали готуватися заздалегідь. Учні класу получили творче завдання за вибором. Ви працювали над проектами «Видатні люди з обмеженими можливостями». Результати цієї роботи – папки з інформацією про видатних людей, які не дивлячись на свої хвороби жили гідно й працювали на благо свого народу.
Послухаємо доповіді учнів.

(Звучить «Лунна соната» Л.В.Бетховена).
Учень 1. Працюючи над проектом наша група вивчала життя всесвітньовідомого німецького композитора. Людвіг Ван Бетховен народився в сім’ї придворного музиканта. З дитинства грав на скрипці та фортепіано. Пізніше опанував орган. Був придворним органістом. У 26 років у Бетховена починає псуватися слух, а згодом цей недолік стає все сильнішим. Композитор ще молодий, він любить бувати серед людей, але дуже соромиться своєї глухоти.
Він продовжує писати чудову музику. «Лунна соната», яку ви зараз чуєте, була створена, коли Бетховен був зовсім глухим. У грудні 1826 року Бетховен важко занедужав. Він цілком втратив слух, безупинна праця підірвала і зір. Але не дивлячись на всі проблеми зі здоров’ям великий композитор не скорився нелегкій долі, а продовжував жити і творити.

Учень 2. Наша група простежила долю Лесі Українки. Леся Українка – видатна українська поетеса, відома всьому світу. До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала. Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили фортепіано. Маленька Леся вчилася грати й складала музичні твори.

Любила Леся й серйозну роботу. Вона завжди мала свій квітник і городик, сама його доглядала. Зовсім маленькою, в 6 років навчилася шити і вишивати, а згодом, навіть, взялася мережити батькові сорочку. Та скоро сталося велике горе, що потім невідступно, рік у рік, день у день, аж тридцять два роки переслідувало її.

Коли Лесі виповнилося 10 років під Різдво пішла на річку подивитися як святять воду і в неї дуже промерзли ноги. Згодом у неї почав розвиватися туберкульоз кісток. Все життя Леся боролася з тяжким недугом. Все життя писала вірші.

Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
«Що болить?» - мене питали,
Але я не признавалась –
Я була малою горда, -
Щоб не плакать, я сміялась.



Учень 3 Наша група збирала матеріал про Олексія Маресьєва.
Олексій Маресьєв - льотчик-ас, герой Радянського Союзу. В квітні 1942 року з молодим пілотом трапилося нещастя. Його літак підбили. Льотчик спробував посадити свій літак на лід замерзлого озера, але звалився на могутні стовбури дерев.

Маресьєв залишився живий, але був серйозно поранений. 18 днів і ночей Олексій Петрович поповзом добирався до своїх. Він обморозив ступні ніг й їх довелося ампутувати. Однак льотчик не здався. Не дивлячись на інвалідність льотчик повернувся в небо й літав з протезами. За час війни він збив 11 ворожих літаків: 4 до поранення й 7 – після.
.


Учень 5. Наша група займалася збором матеріалу про Юрія Тітова.
Юрій Тітов – наш сучасник – талановитий поет. Складати перші вірші почав у 5 років. Його матуся записувала всі синові творіння. Через півтора року хлопчик навчився читати й писати самостійно. Оскільки Юркові руки майже не слухалися його, то батько зібрав для сина із стареньких деталей «електронне» диво, яке віддалено нагадувало комп’ютер.

Лікарі при народженні хлопцю поставили страшний діагноз ДЦП. Дітей з такою хворобою до школи майже не віддають, але Юркова мама наполягла на тому, щоб хлопця прийняли до першого класу загальноосвітньої київської школи. Заняття відбувалися вдома. Юрій Тітов закінчив школу з відзнакою. Ліва рука хлопця зараз остаточно перестала його слухатись. Тепер він змушений набирати тексти віршів носом. Але, не зважаючи на хворобу, Юрій живе повноцінним життям й пише чудові вірші.
.

Вчитель. А скільки людей невідомих нам тяжко хворіють, але це не заважає їм жити гідно, творити для людей, бо девізом свого життя вважають такі слова:
ДИВІТЬСЯ НА НАС ЯК НА РІВНИХ!
МИ ТАКІ ЯК ВИ!
Тому, всі діти в світі мають рівні права. Їх гарантує Конвенція ООН про права дитини, в якій зазначено, що діти з особливими потребами мають :
- вести повноцінне й достойне життя;
- право на освіту;
- право на турботу про їх фізичний та розумовий стан;
- право на дозвілля.
4. Фізкультхфвилинка
Ми з-за парт мерщій встаєм,
Лінькам волі не даєм,
Руки вгору, руки вниз,
На сусіда подивись.
Руки вгору, руки в боки
І зроби чотири кроки.
Думки наші прилетіли,
Ми за парти тихо сіли.
5. Опрацювання оповідання В.Сухомлинського «Горбатенька дівчинка»
Вчитель. А ось яка історія трапилася в одній школі. Її написав В.Сухомлинський.
а) читання оповідання
Проблемне питання:
- Який іспит витримав клас?
Горбатенька дівчинка
Клас розв'язував задачу. Учні схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.
— Відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовив учитель.
Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п'ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.
Вона була горбатенька.
Учитель затамував подих і повернувся до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.
У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.
Учитель полегшено перевів дух.
— Цю дівчинку звуть Оля,— сказав директор.
— Вона приїхала до нас здалеку. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачите, яка вона маленька?
Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки:
— Я....
Учитель був тепер спокійний: клас витримав іспит.

б) обговорення змісту, відповіді на питання:
- Чому хвилювався вчитель?
- Як клас зустрів новеньку дівчинку?
- Хто з вас поступився би місцем такій дівчинці?
- Як треба ставитись до людей з особливими потребами?
(Діти роблять висновки)
- Уявіть собі, що в наш клас або у ваш двір прийшла дитина з особливими потребами. Як би ви зустріли таку дитину? В які ігри можна пограти разом? (Словесні ігри, «Влуч у ціль», шашки, шахи, …)


6. Хвилинка відпочинку
Вчитель. Я пропоную вам пограти зараз в гру «Зіпсований телефон». В неї можна грати з будь-якими друзями.
(Одній дитині на кожному ряду вчитель називає слово і учні ланцюжком передають пошепки на вухо один одному слово, наприклад, «турбота» або «доброта», «допомога»).

7. Робота в зошиті «Основи здоров’я» (Лабащук О.В.) с.20
- Як потрібно ставитися до людей з фізичними вадами?

8. Складання правил гуманної поведінки. Робота в парах

1. Будьте терпимі один до одного.
2. Поважайте життя кожної людини.
3. Проявляйте благородство.

9. Психологічна зарядка «Уявимо себе на місці іншого»
(Діти об’єднуються в групи й обговорюють ситуації, записані на картках)

Картка 1
Хлопчик в касі кінотеатру купує квиток. На питання: «В якому ряді тобі дати квиток?» - довго не може відповісти: хлопчик заїкається, а зараз ще й хвилюється – за ним велика черга. «В п’ятому», - переборюючи труднощі, вимовляє він. «Спочатку навчись говорити, а потім будеш в кіно ходити», - кидає хтось із черги. Опишіть стан хлопчика.

Картка 2
В тролейбусі сидить чоловік, його обличчя обпечене, в шрамах. Заходить дівчинка, сідає навпроти і не зводить з нього очей. Великий, сильний чоловік ніяковіє, відвертається. Мама робить доньці зауваження, а та шепоче «Я дивлюсь, тому що мені його шкода». В чому дівчинка не права?

Картка 3
Сергійко гуляв собі коло ставка і побачив дівчинку, що сиділа на березі. Підходить до неї, а вона й каже: «Не заважай мені слухати, як хлюпочуть хвилі.» Сергій здивувався, а потім взяв і кинув у воду камінець. Дівчинка питає: «Що ти кинув у воду?» Сергійко здивувався ще більше: «Хіба ти не бачила? Я камінець кинув». Дівчинка й каже: «Я нічого не бачила, бо я сліпа.»
Сергійко довго дивився на дівчинку. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить. Як бути хлопчику в цій ситуації?

VІ. Підсумки уроку
Вчитель. Діти! На сьогоднішньому уроці ми з вами торкнулися дуже серйозної теми. Світова громадськість турбується про людей-інвалідів. В усьому світі 3 грудня відзначається Всесвітній день інваліда. Давайте разом подумаємо, чого потребують від нас люди з обмеженими можливостями.
(На дошці поряд з символічним малюнком вписуються відповіді дітей).

Вчитель. Я хочу вам розповісти про одного свого знайомого хлопчика. Його звуть Данило Шерстюк. Живе він під Києвом в місті Ірпінь. 20 листопада йому виповнилося 8 років. Половину свого життя вів хворіє на тяжку форму гемофілії. Це хвороба незгортаємості крові. Кожна подряпина, кожний удар, кожний укол викликає у хлопця кровотечу, яку важко зупинити. Зараз Данило знаходиться на післяопераційному лікуванні в Київській лікарні. Його мама витрачає багато сил і коштів на лікування. Єдине бажання маленького Данила – ходити як всі здорові діти. Коли я дізналася про його тяжкий стан, то згадала казку Валентина Катаєва «Квітка семиквітка». Пам’ятаєте для чого дівчинка Женя використала останню пелюсточку своєї чарівної квітки? Так, вона допомогла одужати хворому хлопчику. Нажаль ми не можемо зробити так, щоб Данило швидко одужав, але ми можемо зараз його підтримати. У вас на партах є пелюсточки. З них ми створимо «Чарівну квітку надії». . Напишіть на пелюсточках від щирого серця слова підтримки для Данилка. Ми відправимо її хлопцеві з надією, що його прагнення до одужання буде ще сильнішим..
(Діти створюють «Чарівну квітку надії»)

-- --


Категория: ЗДОРОВА ДИТИНА | Добавил: NS23011974 Просмотров: 515 | Загрузок: | Рейтинг: 0.0/0
Рекомендуємо переглянути:


ТАКОЖ ВАМ МОЖЕ БУТИ ЦІКАВО:


Літературне читання. 4 клас. ІІ семестр (за підручником О. Я. Савченко)


ЛЕДАЧА ПОДУШКА


ЄГИПЕТСЬКИЙ ЖОВТИЙ ЧАЙ: УНІКАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ


МАТЮКИ, ЯКІ РОБЛЯТЬ З ТЕБЕ УКРАЇНЦЯ. ЯК ПРАВИЛЬНО ЛАЯТИСЬ



Поділитися посиланням на цю сторінку в:


Всего комментариев: 0



avatar
ДОВІДНИК