Світлана ПОСОХОВА, учителька початкових класів багатопрофільного ліцею № 37, м. Донецьк
Мета: поглиблювати уявлення учнів про свою Батьківщину; розширювати поняття «громадянин», розвивати прагнення бути свідомим громадянином України, її патріотом; розвивати мовлення, уміння спостерігати; сприяти вихованню патріотичних почуттів.
Обладнання: гімн України у записі, плакат із символікою країни, карта України, паперові пташки.
ХІД ЗАНЯТТЯ
I.    Повідомлення теми.
—    Сьогодні ми поговоримо про те, що знаємо про країну, в якій живемо, — рідну Україну, прочитаємо кілька сторінок книги «Дорога нам усім Україна».
II.    Основна частина.
1-іиа сторінка. Читання уривка з оповідання В. Сухомлинського «Відлітають журавлі». Обговорення його.
Пролетіли над селом журавлі, потім повернулись, по¬кружляли й знову полетіли. Але за селом, недалеко від лісу, сіли журавлі на землю. Довго сиділи, немов радились про щось. Чому це журавлі кружляли над селом, а потім сіли біля лісу? Бо вони вирушають у далеку дорогу. Летять у теплий край. Та хоч і теплий, але чужий.
—    Як ви гадаєте, чому край, в який летіли журавлі, чужий?
—    А який край для них рідний?
—    Правильно. В. Сухомлинський підтверджує ваші думки. Далі він пише: «Бо Батьківщина там, де народився, зріс і почав літати». Так і для нас Батьківщина там, де ми народилися, виростаємо. Найдорожче для людини — Батьківщина.
Пригадаймо, як про це написав у знайомому вам ще з 1-го класу віршикові Платон Воронько.
Облітав журавель Облітав журавель Сто морів, сто земель, Облітав, обходив, Крила, ноги натрудив. Ми спитали журавля:
—    Де найкращая земля? Журавель відповідає:
—    Краще рідної немає!
—Як називається країна, в якій ми народилися, зростаємо, живемо?
—    Так, наша земля — Україна. А як називають людей, які живуть в Україні? (Українцями.)
—    Кожен народ має таку назву, як і його земля, а землю свою називає Батьківщиною.
У всіх людей одна святиня, Куди не глянь, де не спитай. Рідніша їм своя пустеля, Аніж земний в чужині рай. їм красить все їх рідний край. Нема без кореня рослини, А нас, людей, без Батьківщини.
Микола Чернявський 2-га сторінка. Що таке Україна?
—    Придивіться, будь ласка, до слова «Батьківщина» і поміркуйте, від якого слова воно утворилося?
—    Так, правильно, від слова «батьки», тобто батько і мати. Це найдорожчі для кожного з нас люди. Багато є у світі різних країн і земель хороших, але одна у людини рідна мати — одна і Батьківщина. Ось як про це написав у своєму віршику Микола Сингаївський:
Мати, мова, Батьківщина — Ось і вся моя родина. Батьківщина, мати, мова —• Три цілющих, вічних слова. Батьківщина, мова, мати — Нас повік не роз'єднати.
—    Як називається наша Батьківщина?
—    Що таке Україна? Що ви уявляєте, коли чуєте слово «Україна»?
Можливі відповіді:
Україна — це батьківська земля, рідний край, де ми народилися, живемо, де живуть наші батьки.
Її багатства — це вугілля, сталь, цукор, мед.
Україна — це безкраї лани пшениці, сади, білі хати.
Це гори Карпати, шахти Донбасу.
Це стародавній Київ і широкий Дніпро.
—    Отже, Україна — це рідний край, в якому ми народилися, де живуть наші батьки і діди. Це широкі поля і простори, прекрасні села і міста.
3-тя сторінка. Державні символи України.
—    Україна — це держава. Що таке держава? (Держава — це країна, яка має свою Конституцію — Основний Закон.)
—    Що записано в Конституції? (Права та обов'язки громадян України.)
—    Кого називають справжнім громадянином України? (Людину, яка чесно виконує ці обов 'язки, старанно і сумлінно працює на благо своєї держави.)
—    За Конституцією, що повинні робити всі діти? (Вчитися.)
—    Навчання в школі обов'язкове і безкоштовне. Це передбачено Конституцією України.
—    Що відбулося в Україні 24 серпня 1991 року? (У цей день було проголошено незалежність України, її право шанувати свої державні символи.)
—    Що таке державний символ? (Це предмет, який характеризує державу, показує її традиції, історичне минуле, прагнення народу.)
—    Прослухайте запис. Що це за пісня? (Державний Гімн України. В основу Державного Гімну України (урочистої пісні) покладено музику композитора XIXстоліття Михайла Вербицького на слова вірша Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна...».)
—    А хто знає і може прочитати гімн України? (Учень читає гімн.)
—    Які ще державні символи ви знаєте? (У Конституції записано: «Державними символами є Державний Прапор України, Державний Герб України, Державний Гімн України». Герб, прапор, гімн уособлюють історію держави, її сутність.)
—    Прапор — це державний символ, він є в кожній державі. Якого кольору прапор України? (Синьо-жовтий. Жовтий колір — колір пшениці. Це колір золотого сонечка, без його проміння не дозрів би хліб. Синій колір — це колір чистого мирного неба.)
—    Герб — символ влади. Він теж є в кожній державі. Який Держав-ний Герб України? (В основу сучасного герба нашої країни покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі.)
Більше тисячі років нараховує історія герба України — тризуба. Що означає тризуб, точно невідомо. В ньому бачать схожість із соколом, якорем, луком і стрілами, шоломом, сокирою, верхівкою хлібного колоса — найбільшого багатства наших предків, а також це символ трьох природних стихій — повітря, води, землі. Однак усі дослідники тризуба погоджуються, що він має стародавнє походження. 4-та сторінка. Національні символи України.
—    В Україні, крім державних символів, є ще й символи національні. Зараз ми розділимося на команди і кожна команда відгадає, про який
національний символ йдеться.
Це дерево — символ молодості, неперервності життя. Воно живуче: встромиш у землю гілочку, і виросте дерево. Засип ранку порошком меленої кори, і кров зупиниться.
Це святе дерево. Назва шостого тижня посту походить від назви цього дерева. На цьому тижні у неділю святять гілочки.
Освячені гілочки слугують оберегами полів від граду, під час грози їх викидають надвір, щоб град припинився, обкурюють хату від хвороб, кладуть у купіль немовлятам. Освяченими прутиками легенько
шмагають дітей, щоб були сила і здоров'я. (Верба.)
* * *
Ця квітка — символ вічності. Цей символ, коли ще не мав своєї на-зви, дуже заздрив запашній фіалці, бо вона була у великій шані серед людей. І тоді цей символ звернувся до богині Флори, щоб та подарувала йому аромат, красу і людську любов.
Богиня квітів і весни не змогла нагородити рослину великою красою. Зате дала їй гучну назву, що означає перемогу.
Що ж переможного вбачали люди у цій скромній вічнозеленій рос¬лині? У ній прихована могутня цілюща сила перемагати тяжкі недуги.
За це люди подарували їй свою любов. (Барвінок.)
* * *
Цей кущ — символ кохання, дівочої краси, щастя. Навесні він вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена у білому вбранні.
Восени кущ палахкотить гронами червоних плодів.
Його ягодами уквітчують весільний коровай, оселю, з них печуть смачні пироги, ними лікуються.
Про неї складено багато віршів, легенд, пісень. (Калина.)
* * *
Цей символ — старовинний оберіг дому.
Ним вшановували народження людини, зустрічали дорогих гостей, з ним виходили в поле чи справляли обжинки, проводжали в армію, при сватанні дівчина подавала його на знак згоди, молоді ставали на нього під час шлюбного обряду.
Прислів'я: «Дім без нього — як сім'я без дітей».
їх вишивали різними способами і кольорами. Червоний колір —то любов, чорний —то журба. У кожної людини бувають радість і смуток.
Так на них виписували свою долю. (Рушник.)
* * *
Це символ добра і чудовий оберіг нашої української культури. При¬хована чарівна сила любові до рідної землі.
Дівчата одягають його на голови у свята.
Цей символ повинен бути з 12 квіток (деревій, барвінок, безсмертник, ромашка, вишневий цвіт, калиновий цвіт, ружа, мальва та півонія, любисток, волошки, мак).
Прикрасою його є кольорові стрічки: всередині — коричнева (символ землі), дві жовті (символ сонця), дві зелені (символ краси і молодості), сині та блакитні (символ води та неба), дві оранжеві (символ хліба), дві фіолетові (символ мудрості), дві рожеві (символ щирості та привітності), дві червоні (символ добробуту і багатства). (Вінок.)
5-та сторінка. Прислів 'я.
З давніх-давен людина висловлювала свою повагу та любов до рідної землі в прислів'ях, приказках.
Закінчіть прислів'я:
•    Рідна сторона — мати, чужа — ... (мачуха).
•    Тільки в ріднім краї солов'ї... (співають).
•    Своя хата — своя правда, чужа хата — ... (гірше каторги).
•    За рідний край і життя ... (віддай).
•    Рідна земля і в жмені ... (мила).
•    Кожному мила своя ... (сторона).
•    Батьківщина — мати, умій за неї ... (постояти).
•    Людина без Батьківщини — як соловей ... (без пісні).
•    Та земля мила, де мати ... (народила).
2>    9
•    Всюди добре, а вдома ... (краще).
•    Кожний край має свій ... (звичай).
•    Козацькому роду нема ... (переводу).
•    Жити — Вітчизні ... (служити).
6-та сторінка. Прославляємо Україну.
—    Ми живемо в прекрасній країні, про яку Марко Вовчок написала такі слова: «Хто бував на Україні? Хто зна Україну? Хто бував і знає, той нехай згадає, а хто не бував і не знає, той нехай собі уявить, що там скрізь білі хати у вишневих садках, і весною... весною там дуже гарно, як усі садочки зацвітуть і усі соловейки защебечуть».
Так уявляє собі Україну письменниця. А якою уявляєте свою Батьківщину ви? На партах у вас лежать пташки. Візьміть їх і на зворотному боці напишіть свої почуття, висловіть своє захоплення рідною землею.
Діти зачитують.
—    Нехай ті пташки летять по всьому світу і славлять нашу Батьківщину.
Сьогодні ми прочитали лише кілька сторінок великої книги про Україну. Залишилося ще багато сторінок, які ми прочитаємо і вивчимо пізніше.
III. Підсумок.
—    Ваші висловлювання про рідну землю склали чарівну симфонію краси рідної країни, звуки цієї зворушливої композиції не можуть не хвилювати серця людей. Сподіваюся, що кожен з вас буде любити свою Батьківщину так, як любив її великий поет Т. Г. Шевченко, який написав: «Ті, хто бачив хоч раз нашу країну, кажуть, що хотіли б жити й померти на її чудових полях. Що ж казати нам, її дітям, — нам потрібно любити її і гордитися своєю найпрекраснішою матір'ю».
Література
1.    Календарні та народознавчі свята / Упоряд. О. Гноінська. — X. : Ранок- НТ, 2005.
2.    Сухомлинський В. О. Чиста криниця : казки, оповідання, етюди. — К. : Веселка, 1993.
3.    Україна : Дитяча енциклопедія. — X. : Фоліо, 2003.
4.    Українські народні прислів'я та приказки. —К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1955.
5.    Усі крилаті вислови, прислів'я, приказки, загадки / Уклад. Н. В. Курга- нова. — X. : Торсінг Плюс, 2007.